Елементи кінопоетики в есеї І. Славінської «Побачимось у Бахчисараї»

Abstract

UA : Статтю присвячено аналізу есею І. Славінської «Побачимось у Бахчисараї» крізь призму поетики кінонаративу. Актуальність дослідження зумовлена потребою застосування міжмистецьких стратегій прочитання до творів сучасної української літератури, де вони свідчить про зміну способів мислення й комунікації в добу інформаційного суспільства. Метою дослідження в статті є з’ясуваня ролі кадру та монтажу як елементів кінопоетики у вищезгаданому творі. У статті наголошено, що в межах монтажу й кадру можуть позиціонуватися більшість із складників кінопоектики. Зроблена спроба дати власне визначення кадру як елементу літературного твору, що становить собою зоровий образ, який фіксує окреслений кутом огляду людського ока момент художньої дії, характеризується відносною смисловою завершеністю та фіксованістю, нерозгорнутістю в часі. У статті розглянуто моделювання образів кримських міст за допомогою кадрування та монтажної техніки. Зазначено, що завдяки монтажному принципу побудови авторка компонує власні спогади, які належать до різних проміжків часу. Зокрема, у творі постає Бахчисарай домайданного періоду і, опосередковано, березня 2022 року. Поєднання трьох часових площин – недавнього минулого, теперішнього та майбутнього, з яким пов’язана мрія письменниці про повернення в колишню ханську столицю, – надають об’ємності й багатовимірності образу Криму. Монтажний принцип побудови на рівні поєднання кадрів допомагає І. Славніській ущільнювати матеріал і концентрувати дію в часі. На рівні ж компонування монтажних абзаців, яке відбувається як за принципом подібності, так і за принципом контрастності, – створює ефект багатоплановості предмету письменницької обсервації, демонструє можливості розділення і поєднання відносно самостійних смислових фрагментів, набуття нових смислових відтінків внаслідок «випадкового» сусідства епізодів тощо.