Діалог і діалогічність в культурно-освітньому просторі: філософські засади

Abstract

UA : Системний підхід до використання у дослідженні наукових методів, міждисциплінарний синтез та методологічна рефлексія уможливили визначення і обґрунтування принципових положень щодо філософського осмислення діалогічності й діалогу. Ці положення можна сприймати як теоретико-методологічні настанови вивчення й організації діалогічних культурно-освітніх практик. Експлікована методологема, що вимагає розгляду діалогу в філософському розумінні як інтегральної цілісності й єдності діалогічності та діалогічної взаємодії зі світом. Нерівномірність, неоднозначність та неспівпадання за змістом і формою суспільного, цивілізаційного і культурного розвитку зумовили нас акцентувати увагу на сутності і значущості культурно-освітнього простору. Воно представлено як континуум, що об’єктивований у культурно-освітніх інституціях і суб’єктивований у структурі особистості; окреслено проблемні лінії підвищення його ролі у збільшенні «обсягу» культурності в діалогізації.

RU : Системный поход к использованию в исследовании научных методов, междисциплинарный синтез и методологическая рефлексия сделали возможными определение и обоснование принципиальных положений философского осмысления диалогичности и диалога. Эти положения можно принимать в качестве теоретико- методологических правил изучения и организации диалогических культурно- образовательных практик. Неравномерность, неоднозначность и несовпадение содержания и форм общественного, цивилизационного и культурного развития определили акцентацию внимания на сущности и значении культурно-образовательного пространства. Оно представлено как континуум, объективированный в культурно-образовательных институциях и субъективированный в структуре личности; обозначены проблемные линии повышения его роли в увеличении «объема» культурности в диалогизации.

EN : The systemic approach to the usage of scientific methods in research, interdisciplinary synthesis and methodological reflexion made possible to determine and ground the principle issues on philosophical conceptualization of dialogueness and dialogue. These ideas can be taken as theoretical-methodological rules of learning and organization of dialogical cultural-educational practices. The methodologem which demands considering the dialogue in philosophical context as an integral entirety and unity of dialogueness and dialogical interaction with the world was explicated. Its application in scientific search is impossible without philosophical transdisciplinarity which ensures the metaphysical character of real communication comprehension. Inequality, ambiguousness and nonoccurrence of social, civil and cultural development by the content and form made us focus on the essence and significance of culturaleducational area. It is presented as continuum which is objectified in cultural-educational institutions and subjectified in the structure of personality; the problematic lines of its role rise in civility “volume” in dialogueness were outlined.