UA : Кваліфікаційна робота складається з 90 сторінок, містить 37 джерел, 43 монографії і статті.
Об’єктом дослідження є українська народна казка.
Предметом дослідження виступає українська народна казка як джерело з історії суспільного та повсякденного життя українців.
Мета роботи полягає в аналізі української народної казки як джерела з історії суспільного та повсякденного життя українців.
Новизна роботи визначається тим, що запропонована робота є одним з перших комплексних досліджень української народної казки як джерела з історії суспільного та повсякденного життя українців. В роботі вперше досліджується відображення сімейних цінностей в анімалістичній казці.
Поняття «казка» стало предметом вивчення багатьох наук. Казка – це фольклорний жанр. Казка також є історичним джерелом, що несе в собі крізь віки народні уявлення, традиції та сподівання.
Єдиного погляду щодо походження казок нема, тому кожен із фольклористичних напрямів вирішує цю проблему по-своєму. Існує кілька теорій походження казки: міфологічна (М. і З. Лановик), міграційна (О. Потебня, М. Драгоманов, М. Дашкевич, Л. Колмачевський), історико-географічна школа, школа структуралізму В. Проппа.
Вивчення казок потребувало їх систематизації та класифікації. Спроби систематизувати казки здійснювало чимало літературознавців та фольклористів. Проте, слід наголосити на умовності дефініції фольклорних жанрів. М. і З. Лановик подають традиційну класифікацію казок: казки про тварин (птахів, рослин, комах); чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні) та суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні); окремо виділяються культово-анімістичні (міфологічні) казки.
Російський дослідник В. Пропп виділив сім основних типів персонажів. Натомість М. Грушевський не подає класифікації казок, а виділяє головні казкові мотиви-образи чи «мікротеми».
Казка, як і будь-який твір, має свою структуру. У чарівних казках завжди чітко окреслено початок і кінець. Казковий зачин, як правило, динамічний: «Жили собі дід та баба». За вступом починалась основна розповідь – виклад подій. Казка завершувалася приповідкою: «Стали жити-поживати, добра наживати…».
Українські народні казки на думку багатьох вчених спочатку мали практичне значення і були частиною певного ритуалу, що супроводжувався магічними діями та словами. Одночасно казки мали пізнавальну та дидактичну функції, які вони зберегли до сьогодні. З ходом суспільного розвитку казки набули сучасних функцій – соціалізації, психотерапевтична.
Головні герої українських народних казок представлені в більшості своїй чоловічими образами, навіть, коли головними персонажами являються тварини. Герой мав бути витривалим та сміливим, добрим та безкорисливим, сильним, але розумним.
Для жіночого образу характерні краса, доброта, розум, сміливість, працьовитість, чесність, правдивість та ін. Таких дівчат чекало одруження із принцом, возз’єднання з коханим, отримання гарної долі. Вибудовувався образ дівчини як майбутньої дружини, де висвітлюються необхідні для зразкової дружини якості.
В анімалістичних казках оспівуються працьовитість, доброзичливість, гостинність, толерантність. У подружньому житті зразковими є взаємодопомога та взаємопідтримка, дітей казка научає послуху та прислухання до порад дорослих і досвідчених.
EN : The qualifying paper consists of 90 pages, contains 37 sources, 43 monographs and articles.
Categories and concepts most commonly used in the work: folklore, fairy tale, fairylore, character, plot.
The object of the study is the Ukrainian folk tale.
The subject of the study is the Ukrainian folk tale as a source from the history of public and daily life of Ukrainians.
The purpose of the paper is to analyze the Ukrainian folk tale as a source from the history of public and daily life of Ukrainians.
The novelty of the work is determined by the fact that the work in question is one of the first comprehensive studies of the Ukrainian folk tale as a source from the history of public and daily life of Ukrainians. The reflection of family values in an animalistic fairy tale is investigated for the first time in the paper.
The concept of “fairy tale” has become the study subject of many sciences. Fairy tale is a folklore genre. The fairy tale is also a historical source, which carries people's ideas, traditions and hopes through centuries.
There is no single shared vision of the origin of tales, so each of the folklore movements solves this problem in its own way. There are several theories of the origin of the fairy tale: mythological (M. and Z. Lanovik), migrational (O. Potebnya, M. Dragomanov, M. Dashkevich, L. Kolmachevsky), historico-geographical school, the school of structuralism of V. Propp.
The study of fairy tales required their systematization and classification. Many literary critics and folklorists made attempts to systemize fairy tales. However, one should emphasize the conditionality of folklore genres definition. M. and Z. Lanovyk present the traditional classification of fairy tales: fairy tales about animals (birds, plants, insects); wonder (sometimes called heroic or fantastic) and social and domestic (realistic, novelistic); cult-animistic (mythological) fairy tales are singled out separately.
Russian researcher V. Propp has identified seven main types of characters. Instead, M. Hrushevsky does not classify fairy tales, but identifies the main fairy-tale motives-images or “micro-themes”.
A fairy tale, like any creative product, has its structure. In fairy tales the beginning and the end are always clearly defined. The fairy-tale beginning is usually dynamic: “Once upon a time … .” After the introduction, the main story began – the outline of the events. The tale ended with a saying: “They lived happily ever after...”.
According to many scientists, Ukrainian folk tales initially had practical significance and were part of a certain ritual that was accompanied by magical actions and words. At the same time, tales had cognitive and didactic functions that they have preserved to the present day. With the course of social development, fairy tales have acquired modern functions – function of socialization and psychotherapeutic function.
The main characters of Ukrainian folk tales are mostly represented by male characters, even when the main characters are animals. The hero had to be hardy and courageous, kind and unselfish, strong but smart.
The female image is characterized by beauty, kindness, intelligence, courage, diligence, honesty, truthfulness, etc. There was a marriage to the prince, reunion with her beloved, getting a good fortune awaiting such girls. The image of the girl as a future wife was built, where the qualities needed for the model wife were highlighted.
In animalistic fairy tales, hard-working, kindness, hospitality and tolerance are praised. Sharing and caring are exemplary in married life, fairy tale teaches children obedience and listening to the advice of mature and experienced people.
