UA : Кваліфікаційна робота складається з 97 сторінок, містить 80 джерел, 41 монографії та статті, 15 додатків.
Об’єктом дослідження є політика пам’яті України та Польщі стосовно перебігу подій на Волині у 1942-1943 рр.
Предметом дослідження є складові та механізми формування політики пам’яті в Україні та Польщі щодо Волинських подій, їх спільні та відмінні риси.
Мета роботи полягає в компаративному аналізі концептів “Волинська трагедія” та “Волинська різанина”, а також концепту взаємного примирення та відповідальності як основних складових політики пам’яті України та Польщі щодо подій на Волині, визначити їх вплив на сучасні стосунки обох країн.
Новизна роботи полягає у висвітленні окремих складових політики пам’яті, зокрема науковців та наукових інституцій, засобів масової інформації, державних свят та законодавчих актів, а також культурного дискурсу у формуванні та просуванні політики пам’яті щодо подій на Волині. Окремо варто зазначити залучення нових джерел у науковий обіг, зокрема постів у соціальних мережах, інтерв’ю з науковцями, статистичні матеріали і т.д.
Висновки. Основне коло дослідників різних аспектів зазначеної проблематики: А. Киридон, А. Конник, Ґ. Мотика, Л. Адамський, В. В’ятрович, І. Ілюшин, Л. Нагорна, О. Міллер та інших.
Що стосується ролі науковців у формуванні політики пам’яті, варто відмитити таку особливість як високу ступінь залежності вчених обох країн від політичного інстеблішменту через державне фінансування науки та можливість цензури, в тому числі підручників. Саме науковці створюють модель погляду на історичні події, в тому числі це стосується і Волинських подій, але можуть успішно її просувати лише за допомогою політичного інстеблішменту.
В поняття інстеблішменту, яке активно застосовувалось під час дослідження, було включено політичну та культурницьку складову. Можна бачити значну кореляцію впливу цих двох чинників. Якщо культурницька складова рідко виступає замовником історичної пам’яті, а частіше виступає у ролі ретранслятора наявних суспільних тенденцій, то політичний інстеблішмент, на противагу культурного інстеблішменту, слугує основним замовником історичної пам’яті. Історична пам’ять служить консолідуючим і легітимізуючим інструментом для політиків, звідси виникає їх зацікавленість у формуванні політики пам’яті.
Основними механізмами творення політики пам’яті, що активно використовують політичні еліти обох країн, можна вважати: затвердження законодавчих актів, фінансування історичної науки, запит на створення підручників з історії, контроль над медіа, втручання у культурний дискурс населення тощо.
Під впливом цих складових в Україні та Польщі сформувалися дві протилежні моделі історичної пам’яті про Волинські події: “Волинська трагедія” – в Україні, “Волинська різанина”– в Польщі. Поступово починає формуватися альтернативний – третій погляд – взаємної відповідальності і прощення. Спільність перших двох моделей полягає в тому, що кожна з них бере за основу звинувачення іншої сторони у перебігу подій на Волині. Відмінне полягає у впливовості та поширеності цих моделей пам’яті – модель “Волинської різанини” є більш впливовою в польському суспільстві та активно поширюється в його межах, в той час як модель “Волинської трагедії” поширена майже виключно в українських наукових колах. Тільки прийняття і поширення в науці та суспільствах обох країн третього погляду – взаємного прощення і примирення дозволить вже сучасним Україні та Польщі не повторювати Волинські події в майбутньому.
EN : The qualifying work consists of 97 pages, contains 80 sources, 41 monographs and articles, 15 appendixes.
Key words: Ukraine, Poland, memory policies, historical policies, “Volyn massacre”, “Volyn tragedy”, Ukrainian-Polish conflict, UIA, AK.
The object of the study is the memory policies of Ukraine and Poland regarding the events in Volyn during 1942-1943.
The subject of the study is the components and mechanisms of memory policies in Ukraine and Poland regarding Volyn events, common and distinctive features between them.
The aim is to make a comparative analysis of the concepts of “Volyn tragedy” and “Volyn massacre”, as well as the concept of mutual reconciliation and responsibility as the main components of the memory policies of Ukraine and Poland regarding the events in Volyn, to determine their impact on the modern relations of both countries.
The novelty of the work is the coverage of certain components of memory policies, including scientists and scientific institutions, media, public holidays and legislative acts, as well as cultural discourse in the formulation and promotion of memory policies regarding Volyn events. Particularly, the involvement of new sources in the scientific circulation, which includes posts on social networks, interviews with scientists, statistical materials, etc., is covered
Conclusions. The main circle of researchers of various aspects of the mentioned problems consists of: A. Kirydon, A. Connik, G. Motika, L. Adamsky, V. Vyatrovich, I. Ilyushin, L. Nagorna, O. Miller, and others.
Regarding the role of scientists in formation of memory policies it is worth noting about high degree of dependence of scientists of both countries from the political establishment through public funding of science and the possibility of censorship, including textbooks. The scientists are the one who create a model of view of historical events, including the Volyn events, but it can be achieved only with the help of the political establishment.
The concept of the establishment, which was actively used in the study, includes a political and cultural component. A significant correlation between the impact of these two factors can be seen. If the cultural component rarely serves as a historical memory and more often acts as a relay to existing social trends, then the political establishment, as opposed to the cultural establishment, serves as the primary customer of historical memory. Historical memory serves as a consolidating and legitimizing tool for politicians, hence their interest in formation of memory policies.
The main mechanisms of memory policies formation, which are actively used by the political elites of both countries, are: approval of legislation, funding of historical science, history textbook requests, control over the media, interference with the cultural discourse of the population etc.
Under the influence of these components, two opposite models of historical memory of the Volyn events in Ukraine and Poland were formed: the “Volyn tragedy” in Ukraine, and the “Volyn massacre” in Poland. An alternative view of mutual responsibility and forgiveness is gradually emerging. The commonality of the first two models is that each of them takes as a basis the accusation of the other party in the course of events in Volhynia. Difference is in the influence and prevalence of these memory models – the Volyn massacre model is more influential in Polish society and is widely spread within its boundaries, while the Volyn tragedy model is distributed almost exclusively in Ukrainian academic and scientific groups. Only the acceptance and propagation of the third view in the scientific and public societies of the two countries – mutual forgiveness and reconciliation will not allow the present-day Ukraine and Poland to repeat the Volyn events in the future.
