Міжпоколінна специфіка соціальних практик татівства

Abstract

UA : Татівство, як і материнство, розглядається з чотирьох ключових позицій: як біологічний, соціокультурний, біосоціальний феномен та як соціальний інститут, що регулює права та обов’язки батька. Соціальні практики татівства зазнають змін під впливом історичних, економічних та культурних процесів. Соціальні практики татівства у сучасному світі пов’язані з появою новітніх форм (монотатівство), популяризацію альтернативних форм сімейного співжиття; вирівнюванням валідності любові матері та батька; тенденцію до формування батьківських організацій, зокрема і за статевою ознакою. Соціальні практики татівства у міжпоколінному розрізі відзначається збільшенням віку, коли чоловіки стають батьками; рівнем освіти чоловіків, які приймають рішення щодо власного батьківства; зменшенням кількості дітей у шлюбі; зростанням рівня залученості батька до хатньої роботи та зростанням кількості бажаючих використовувати родинну роль батька у власній сім’ї.

EN : Paternity, like motherhood, is viewed from four key points: as a biological, sociocultural, biosocial phenomenon, and as a social institution that regulates the rights and responsibilities of the father. The social practices of paternity are subject to change under the influence of historical, economic and cultural processes. The social practices of faternity in the modern world are connected with the emergence of new forms (mono-fatherhod), the promotion of alternative forms of family cohabitation; equalization of validity of love of mother and father; the tendency to form parental organizations, including gender. The social practices of paternity in the cross-sectional context are marked by an increase in age when men become parents; the level of education of men who make decisions about their own paternity; reducing the number of children married; the increase in the involvement of the father in the homework and the increase in the number of those wishing to use the father's family role in his own family.