UA : Забезпечення права на недоторканність житла особи в кримінальному провадженні, перш за все, означає невтручання у здійснення цього права інакше, ніж у відповідності до закону та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві, в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей (негативний обов’язок держави). Крім того, забезпечення вказаного права передбачає діяльність суду, слідчого судді та учасників кримінального провадження, спрямовану на створення сприятливих умов для його реалізації; його охорону, що полягає у перешкоджанні його безпідставному обмеженню, а також захисті законних інтересів правомочного суб’єкта у випадку порушення його права на недоторканність житла (позитивний обов’язок держави).
Метою кваліфікаційної роботи є визначення механізму забезпечення права на недоторканність житла особи в кримінальному провадженні, виявлення пов’язаних із цим проблем, можливих шляхів їх подолання в цій сфері.
Обєктом дослідження виступають кримінальні процесуальні відносини, що виникають і розвиваються під час забезпечення права на недоторканність житла особи в кримінальному провадженні.
Предметом дослідження є забезпечення права на недоторканність житла особи в кримінальному провадженні.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження і виконання зумовлених нею завдань використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, які застосовуються у правовій науці.
Звернення до діалектичного методу забезпечило вивчення розвитку нормативних основ забезпечення в кримінальному провадженні права на недоторканність житла. Системно-структурний метод застосовувався при виявленні та характеристиці корелятивних зв’язків повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді та суду щодо обмеження права на недоторканність житла особи та її процесуальних прав щодо захисту цього права. Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити нормативні положення, що регулюють підстави та порядок обмеження права на недоторканність житла в законодавстві інших держав. Статистичний метод використовувався при узагальненні матеріалів практики з метою встановлення стану забезпечення права на недоторканність житла особи в кримінальному провадженні. Метод узагальнення надав можливість, базуючись на окремих прикладах практики проведення в житлі чи іншому володінні особи С(Р)Д та НС(Р)Д, сформулювати науково обґрунтовані висновки та надати рекомендації прикладного характеру. Задля забезпечення об’єктивності та всебічності проведеного дослідження і достовірності отриманих результатів зазначені методи використовувались комплексно.
EN : Ensuring the right to inviolability of a person in criminal proceedings means, above all, non-interference with the exercise of that right otherwise than in accordance with the law and in cases necessary in a democratic society, in the interests of national and public security or the economic well-being of the country. riots and crimes, for the protection of health or morals, or for the protection of the rights and freedoms of others (a negative duty of the state). In addition, securing this right involves the activities of a court, an investigating judge and participants in criminal proceedings aimed at creating favorable conditions for its implementation; its protection, which is to prevent its unreasonable restriction, as well as to protect the legitimate interests of the legal entity in case of violation of his right to inviolability of housing (a positive obligation of the state).
The purpose of the qualification work is to determine the mechanism for ensuring the right to privacy of a person in criminal proceedings, to identify related problems, possible ways of overcoming them in this area.
The object of the study is the criminal procedural relations that arise and develop while ensuring the right to privacy of a person in criminal proceedings.
The subject of the study is to secure the right to privacy of a person in criminal proceedings.
Research methods. To achieve the goal of research and fulfillment of its tasks, a set of general scientific and special methods used in legal science was used.
An appeal to the dialectical method provided a study of the development of the regulatory framework for ensuring the right to housing in criminal proceedings. The system-structural method was used to identify and characterize the correlative relationships of the powers of the investigator, prosecutor, investigating judge and court to limit the right to inviolability of a person’s home and his or her procedural rights to protect this right. The comparative-legal method allowed us to examine the normative provisions governing the grounds and the procedure for restricting the right to inviolability of housing in the legislation of other states. The statistical method was used to summarize practice materials in order to establish the status of ensuring the right to privacy of a person in criminal proceedings. The method of generalization made it possible, on the basis of some examples of practice of conducting in the dwelling or other possession of the person C (P) D and NS (P) D, to formulate scientifically sound conclusions and to provide recommendations of applied character. To ensure the objectivity and comprehensiveness of the study and the reliability of the results obtained, these methods were used in complex.
