Дискреційні повноваження та критерії втручання у діяльність суб’єкта публічного адміністрування з боку суддів: досвід України та європейських країн

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота складається зі 111 сторінок, містить 104 джерела використаної інформації. Для захисту та поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів адміністративні суди наділені широкими процесуальними повноваженнями. Особливістю таких повноважень є те, що Кодексом адміністративного судочинства України для адміністративних судів не передбачено однозначних й імперативних приписів щодо того, як слід поводитися під час розгляду й вирішення адміністративної справи та яке саме рішення слід ухвалювати. Адміністративний суд на власний розсуд розглядає та вирішує справу адміністративної юрисдикції, вчиняє всі необхідні процесуальні дії, оцінює рішення, дії, бездіяльність суб’єкта публічної адміністрації, постановляє ухвали та приймає постанови. На розсуд адміністративного суду захищаються, поновлюються суб’єктивні права, свободи, інтереси, обираються способи судового захисту, передбачені національним адміністративним процесуальним законодавством. Захист і поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів саме й передбачають ухвалення адміністративними судами рішень про зобов’язання суб’єкта публічної адміністрації обрати певний вид поведінки, прийняти рішення або утриматися від проявів будь-якої активності. По суті, цими рішеннями адміністративні суди, діючи всупереч волі та інтересам (устремлінням) суб’єкта публічної адміністрації, втручаються у його можливості діяти на власний розсуд, іншими словами – у свободу його дій. Адміністративні суди задля належного виконання ними завдань й успішного досягнення мети щодо захисту й поновлення суб’єктивних прав, свобод, інтересів мають надавати об’єктивну оцінку і розсуду суб’єкта публічної адміністрації, і власним процесуальним можливостям щодо такого розсуду. Очевидно, що для судової практики в адміністративних справах нагальною стає необхідність розробки вчення з проблем як процесуального розсуду адміністративного суду, так і адміністративного розсуду суб’єкта публічної адміністрації, належним чином перевіреного правозастосуванням адміністративних судів і суб’єктів публічної адміністрації. Відтак, тема процесуального розсуду (розсуду адміністративного суду) і його втручання в розсуд суб’єкта публічної адміністрації є масштабною і об’єктивно іманентною національному адміністративному процесу. Метою магістерської роботи є обґрунтування системи знань щодо сутності та підстав втручання у діяльність суб`єкта публічного адміністрування з боку суддів з урахуванням європейського та кращого вітчизняного досвіду. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із втручанням у діяльність суб’єкта публічного адміністрування з боку суддів. Предметом дослідження є дискреційні повноваження та критерії втручання у діяльність суб`єкта публічного адміністрування з боку суддів: досвід України та європейських країн.

EN : The qualification work consists of 111 pages, contains 104 sources of information used. For the protection and restoration of subjective rights, freedoms and interests, administrative courts are empowered with extensive procedural powers. The peculiarity of such powers is that the Code of Administrative Procedure of Ukraine does not provide for unambiguous and imperative instructions for administrative courts as to how to deal with the administrative case and what decision to make. The administrative court, at its own discretion, considers and resolves the case of administrative jurisdiction, performs all necessary procedural actions, evaluates the decisions, actions, inaction of the subject of public administration, issues resolutions and adopts resolutions. At the discretion of the administrative court are protected, subjective rights, freedoms, interests are renewed, the methods of judicial protection provided by national administrative procedural legislation are selected. The protection and restoration of subjective rights, freedoms, interests are precisely what the administrative courts make when deciding on the obligation of a public administration entity to choose a certain type of behavior, make a decision or refrain from displaying any activity. In essence, by these decisions the administrative courts, acting contrary to the will and interests (aspirations) of the subject of public administration, interfere with its ability to act at its own discretion, in other words - in its freedom of action. Administrative courts, in order to properly fulfill their tasks and successfully achieve the goal of protecting and restoring subjective rights, freedoms, interests, must give an objective assessment and discretion to the subject of public administration, and their own procedural capacity for such discretion. Obviously, it is essential for judicial practice in administrative cases to develop a doctrine on the problems of both the procedural discretion of the administrative court and the administrative discretion of the subject of public administration, properly verified by the enforcement of administrative courts and subjects of public administration. Therefore, the subject of procedural discretion (administrative court discretion) and its interference with the discretion of a public administration entity is large-scale and objectively immanent to the national administrative process. The purpose of the master's thesis is to substantiate the system of knowledge regarding the nature and grounds of intervention in the activity of the subject of public administration by the judges, taking into account the European and the best domestic experience. The subject of the study is the public relations arising from the interference with the activities of the subject of public administration by the judges.