UA : Кваліфікаційна робота складається зі 111 сторінок, містить 112 джерела використаної інформації.
Будучи фундаментальним правом людини, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і в передбачених законом випадках, для досягнення законної мети може бути обмежено під час кримінального провадження. Проте, таке обмеження, в тому числі шляхом застосування тримання під вартою як запобіжного заходу може застосовуватися лише у випадках, коли іншими запобіжними заходами вирішити завдання кримінального провадження неможливо. Разом з тим, як свідчить офіційна статистика, при здійсненні кримінального провадження досить поширеним у застосуванні є саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (у 2018 р. було подано до суду 22473 клопотання, відмовлено у задоволенні – 4556; за перше півріччя 2019р.: подано – 10567 клопотань, відмовлено - 2456), незважаючи на істотні зміни його нормативного регулювання з прийняттям КПК України 2012р. (далі – КПК), впровадженням альтернативних запобіжних заходів, а також імплементацією європейського стандарту визнання його виняткового характеру, про що прямо зазначено в ч. 1 ст. 183 КПК. Наведене дає можливість констатувати наявність проблеми визначення розумного балансу між гарантованими Основним Законом правами і свободами та допустимим ступенем їх обмеження задля вирішення завдань кримінального провадження.
Ця проблема обумовлюється низкою чинників, серед яких, окрім недоліків правового регулювання, неправильне розуміння правозастосовниками чинного законодавства, неврахування практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ або Суд), у тому числі щодо України, залишення формального підходу до вирішення питання застосування тримання під вартою тощо. Зазначене актуалізує наукове опрацювання проблематики застосування тримання під вартою у кримінальному процесі та зумовлює потребу у розробці шляхів подолання існуючих недоліків.
Метою роботи є всебічне вивчення інституту тримання під вартою як різновиду запобіжного заходу, встановлення особливостей його реалізації на стадії досудового розслідування та під час судового провадження, комплексний аналіз законодавства України та краї ЄС з питань застосування цього запобіжного заходу.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Предметом дослідження є тримання під вартою як запобіжний захід.
EN : The qualification work consists of 111 pages, contains 112 sources of information used
Being a fundamental human right, the right to liberty and security of person is not absolute and, in the cases provided for by law, may be restricted in the course of criminal proceedings to achieve a legitimate aim. However, such a restriction, including through the use of detention as a precautionary measure, can only be applied in cases where it is not possible to solve the problem of criminal proceedings by other preventive measures. However, according to official statistics, the pre-trial detention in the form of detention is quite common in criminal proceedings (in 2018, 22473 motions were filed, 4556 were denied; in the first half of 2019: 10567 petitions were filed, 2456 were denied), despite significant changes to its regulatory framework with the adoption of the CPC of Ukraine in 2012. (hereinafter referred to as the CCP), the introduction of alternative preventive measures, as well as the implementation of the European standard for recognition of its exceptional character, as explicitly stated in Part 1 of Art. 183 CPC. The above makes it possible to state the problem of determining a reasonable balance between the rights and freedoms guaranteed by the Basic Law and the permissible degree of their restriction in order to solve the problems of criminal proceedings.
This problem is due to a number of factors, including, in addition to the shortcomings of legal regulation, misunderstandings of current law enforcers, failure to take into account the case law of the European Court of Human Rights (hereinafter - ECtHR or Court), including Ukraine, leaving a formal approach to resolving the issue of detention worth it and so on. This updates the scientific study of the issue of the use of detention in criminal proceedings and necessitates the development of ways to overcome existing shortcomings.
The purpose of the work is to study comprehensively the institution of detention as a type of precautionary measure, to determine the peculiarities of its implementation at the stage of pre-trial investigation and during judicial proceedings, a comprehensive analysis of the legislation of Ukraine and the EU on the application of this precautionary measure.
The object of the study is the public relations arising from the application of the precautionary measure in the form of detention.
The subject of the investigation is detention as a precautionary measure.
