Правове регулювання антидопінгових відносин у спорті

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота складається з 134 сторінки, містить 101 джерело використаної інформації. Стаття 1 Загальної Декларації прав людини закріпила основоположний принцип: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства». Реалізація цього принципу, принципу рівності та справедливості беззастережно стосується відносин між людьми у всіх сферах людського буття. Таким є і спорт. Але, властива людині спрага до перемог призводить до намагання вдатися до способів, які облегшують досягнення мети перемоги чи є вирішальними у визначенні переможця за швидкістю, витривалістю, силою та ін., зокрема, - допінгів. Міжнародною організацією, яка об’єднала зусилля для протидії та врегулювання відносин по запобіганню застосування заборонених допінгів на сьогоднішній день є Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA), яке є незалежною громадською організацією, яка організовує та координує боротьбу з застосуванням допінгу в спорті. В Україні координацію зусиль та безпосередню діяльність, спрямовану на профілактику, запобігання застосуванню і розповсюдженню допінгу в спорті покладено на Національний антидопінговий центр, який є спеціалізованою державною установою, що належить до сфери управління Мінмолодьспорту. Де-факто, він здійснює управління суспільними відносинами в сфері антидопінгових заходів в галузі спорту, а в своїй діяльності керується Конституцією України, Міжнародною конвенцією про боротьбу з допінгом у спорті, Антидопінговою Конвенцією Ради Європи, Законом України «Про фізичну культуру і спорт», положенням про НАДЦУ, Світовим антидопінговим Кодексом, шістьма міжнародними стандартами з тестування та досліджень. Водночас, процедури антидопінгового контролю не є прозорими, що інколи призводить до спотворення реальних результатів досліджень та застосування їх наслідків до спортсменів в частині тимчасового відсторонення чи відсторонення спортсмена від змагань чи навіть скасування його перемог та відібрання нагород. Це потребує удосконалення нормативного регулювання відносин між учасниками допінгового контролю та застосування антидопінгових заходів (НАДЦУ-лабораторія- спортсмен). Метою кваліфікаційної роботи є аналіз механізму правового регулювання антидопінгових відносин у спорті, визначення його ефективності та справделивості в контексті міжнародних стандартів та вироблення рекомендацій та пропозицій з його удосконалення. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері застосування антидемпінгових правил у галузі спорту. Предметом дослідження є правове регулювання антидопінгових відносин у спорті. Теоретико-методологічною основою дослідження є концептуальні підходи до правового регулювання антидопінгових відносин на основі принципів рівності, справедливості, справедливості, застосування інститутів захисту прав та оскаржуваності рішень державних органів. Для проведення дослідження було використано історичний, порівняльно-правовий (юридичної кампаративістики), діалектичний методи наукового пізнання, а також методи аналізу та синтезу.

EN : The qualification work consists of 134 pages, contains 101 sources of information used. Article 1 of the Universal Declaration of Human Rights enshrines the fundamental principle: «All human beings are born free and equal in dignity and rights. They are endowed with reason and conscience and must act in relation to each other in the spirit of brotherhood». The implementation of this principle, the principle of equality and justice unconditionally applies to relations between people in all spheres of human existence. Such is the sport. However, a person's inherent thirst for victory leads to an attempt to resort to methods that facilitate the achievement of the goal of victory or are crucial in determining the winner by speed, endurance, strength, etc., in particular - doping. The World Anti-Doping Agency (WADA), an independent non-governmental organization that organizes and coordinates the fight against doping in sport, is now an international organization that has joined forces to combat and regulate anti-doping relations. In Ukraine, the coordination of efforts and direct activities aimed at the prevention, prevention and spread of doping in sports is entrusted to the National Anti-Doping Center, which is a specialized state institution under the Ministry of Youth and Sports. De facto, it manages public relations in the field of anti-doping measures in the field of sports, and in its activities is guided by the Constitution of Ukraine, the International Convention against Doping in Sport, the Council of Europe Anti-Doping Convention, the Law of Ukraine "On Physical Culture and Sports". about NADCU, the World Anti-Doping Code, six international standards for testing and research. At the same time, anti-doping control procedures are not transparent, which sometimes leads to distortion of real research results and application of their consequences to athletes in terms of temporary suspension or removal of an athlete from competition or even cancellation of his victories and withdrawal of awards. This requires improvement of regulatory regulation of relations between participants in doping control and the use of anti-doping measures (NADCU-laboratory-athlete). The purpose of the qualification work is to analyze the mechanism of legal regulation of anti-doping relations in sports, determine its effectiveness and validity in the context of international standards and develop recommendations and proposals for its improvement. The object of study of this qualification work is public relations in the field of application of anti-dumping rules in the field of sports. The subject of the study is the legal regulation of anti-doping relations in sports. The theoretical and methodological basis of the study are conceptual approaches to the legal regulation of anti-doping relations on the basis of the principles of equality, justice, fairness, the use of institutions for the protection of rights and the appeal of decisions of public authorities. Historical, comparative-legal (legal comparative), dialectical methods of scientific cognition, as well as methods of analysis and synthesis were used for the research.