UA : Кваліфікаційна робота складається зі 130 сторінок, містить 81 джерело використаної інформації. Конституція України (ст. 3) передбачила, що права ісвободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Особливого захисту потребує особа, яка зазнала шкоди від злочину і реалізує свої права та законні інтереси в кримінальному судочинстві. Декларація принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживань владою (1985 р.) передбачила для держав сприяти тому, щоб судові і адміністративні процедури більшою мірою відповідали потребам потерпілих. У кримінально-процесуальному регулюванні в Україні відбувається звуження публічної та розширення приватно-правової складової, дедалі більшого значення набувають диспозитивні засади судочинства. В умовах реформування кримінально-процесуального законодавства існує потреба дослідити реалізацію диспозитивності потерпілим з огляду на досягнення завдань, що визначені кримінально-процесуальним законодавством. Нормативне регулювання суспільних відносин у незалежній Україні неухильно рухається до імплементації міжнародно-правових стандартів у вітчизняному праві.Саме це зумовлює необхідність внесення змін до нормативно-правових актів та потребу реформування найважливіших правових галузей.Посилення останнім часом тенденції до розширення прав особи активізувало дискусію про наявність диспозитивних засад у кримінальному процесі, їх доцільність та межі прояву. Питання дослідження диспозитивності у кримінальному процесі не є новим, проте вітчизняні наукові доробки у цій сфері з’явилися не так давно. Це можна пов’язати з нещодавнім нормативним закріпленням диспозитивності у Кримінально-процесуальному кодексі України. Проблемою, що нині потребує вирішення є необхідність аналізу та вироблення єдиного підходу до розуміння структури диспозитивності, що дозволить систематизувати наступні наукові дослідження змісту і проявів диспозитивності у кримінальному процесі. Об’єктом кваліфікаційної роботи є диспозитивність як правове явище у кримінальному процесі України та проблемні питання зловживання суб’єктами кримінальної процесуальної діяльності своїми правами. Предметом дослідження є засада диспозитивності у кримінальному процесі України та проблемні питання зловживання суб’єктами кримінальної процесуальної діяльності своїми правами. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі чинного законодавства України, аналізу судово-слідчої практики у кримінальних справах, а також на основі сучасних теоретичних концепцій унауці кримінального процесу комплексно дослідити диспозитивність у кримінальному процесі та проблемні питання зловживання суб’єктами кримінальної процесуальної діяльності своїми правами, розробити науково обґрунтовані положення та сформулювати пропозиції для вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального законодавства та правозастосовчої діяльності у досліджуваному аспекті, що дозволять забезпечити ефективне використання суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності їх правами і законними інтересами. Методологічну основу кваліфікаційної роботи складає сукупність загально-філософських, загальнонаукових та спеціальних засобів пізнання, зокрема, історико-правовий метод, соціологічний метод, лінгвістичний метод, логіко-семантичний метод, порівняльно-правовий метод, синтез, аналіз, метод групування, дедукція, індукція, логіко-юридичний метод, метод абстрагування.
EN : Qualification work consists of130pages, contains81sources of information used. The Constitution of Ukraine (Article 3) provided that human rights and freedoms and their guarantees determine the content and direction of the state. A person who has suffered damage from a crime and exercises his rights and legitimate interests in criminal proceedings needs special protection. The Declaration on the Principles of Justice for Victims of Crime and Abuse of Power (1985) provided for States to promote judicial and administrative procedures to better meet the needs of victims. In the criminal procedure regulation in Ukraine there is a narrowing of the public and expansion of the private-legal component, the dispositive principles of the judiciary are becoming increasingly important. In the context of reforming the criminal procedure legislation, there is a need to investigate the implementation of the dispositiveness of victims in view of the achievement of the tasks defined by the criminal procedure legislation. Normative regulation of public relations in independent Ukraine is steadily moving towards the implementation of international legal standards in domestic law. This is what necessitates changes in regulations and the need to reform the most important areas of law. The recent strengthening of the tendency to expand the rights of the individual has intensified the discussion on the existence of dispositive principles in criminal proceedings, their expediency and limits of manifestation. The issue of studying dispositiveness in criminal proceedings is not new, but domestic scientific developments in this area have appeared not so long ago. This can be attributed to the recent enshrinement of dispositiveness in the Criminal Procedure Code of Ukraine. The problem that needs to be solved now is the need to analyze and develop a unified approach to understanding the structure of dispositiveness, which will systematize further research on the content and manifestations of dispositiveness in criminal proceedings. The object of qualification work is dispositiveness as a legal phenomenon in the criminal process of Ukraine and problematic issues of abuse of their rights by the subjects of criminal procedure. The subject of the research is the principle of dispositiveness in the criminal process of Ukraine and the problematic issues of abuse of their rights by the subjects of criminal procedure. The purpose of the work is to, on the basis of the current legislation of Ukraine, analysis of forensic practice in criminal cases, as well as on the basis of modern theoretical concepts in the science of criminal procedure to comprehensively investigate the dispositiveness in criminal proceedings and rights, to develop scientifically substantiated provisions and to formulate proposals for the improvement of criminal, criminal procedure legislation and law enforcement activities in the studied aspect, which will ensure the effective use of the subjects of criminal procedure by their rights and legitimate interests. The methodological basis of qualification work is a set of general philosophical, general scientific and special means of knowledge, in particular, historical and legal method, sociological method, linguistic method, logical-semantic method, comparative legal method, synthesis, analysis, grouping method, deduction, induction, logical-legal method, method of abstraction.
