Епістолярії як джерело дослідження радянської повсякденності 1940-і – 1991 рр.

Abstract

UA : Структура роботи: дослідження складається з реферату (українською та англійською мовами), вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг основної роботи – 59 сторінок. Всього – 80 сторінок. Категорії та поняття: епістолярії, епістолярний комплекс, приватна колекція, експертиза цінностей, «его-джерела», «джерела особового походження», «особистісно-комунікаційні письмові джерела», класифікація, систематизація. Об’єкт дослідження: епістолярні джерела радянської доби. Предмет дослідження: епістолярні канали комунікації населення УРСР в 1940-х – 1991 рр. Мета дослідження: розкриття інформаційного потенціалу приватного листування для дослідження радянської повсякденності Реалізація мети передбачає розв’язання таких наукових завдань: 1. З’ясувати рівень наукової розробки проблеми; 2. Визначити оптимальні методологічні прийоми роботи з епістоляріями; 3. Розкрити місце епістоляріїв, як локального культурного феномену, у сфері гуманітаристики; 4. Висвітлити термінологічні дискусії довкола листів, як історичних джерел; 5. Піддати зовнішній та внутрішній критиці досліджувані епістолярні колекції; 6. Продемонструвати інформаційний потенціал досліджених епістолярних колекцій у справі висвітлення повсякденного життя різноманітних соціальних страт радянського суспільства; Новизна роботи та теоретичне значення: полягає в тому, що в ній було здійснено спробу комплексного дослідження приватного листування радянських громадян другої половини ХХ-го століття. Важливість дослідження викликана потребою розробок та переосмислення радянської доби української історії. Результати роботи можуть бути використані в подальших дослідженнях із історичного джерелознавства, соціальної історії, історичного краєзнавства та інших подібних дискурсах. Висновки: 1. Епістолярії рідко ставали об’єктом спеціальних джерелознавчих досліджень, їх використання істориками, здебільшого, мало характер ілюстративний; 2. Комплекси листування приватних осіб (особливо пересічних громадян) мають погану збереженість і вкрай рідко зберігаються упродовж біль ніж одного-двох десятиліть; 3. Методологічне підґрунтя джерелознавчого аналізу епістолярій має базуватися на міждисциплінарних засадах, використовуючи сукупність методик і прийомів, властивих багатьом сферам знання про людину та суспільство; 4. Термінологічний апарат, яким характеризуються листи та їх наративна складова, все ще залишає місце для дискусій та розширення понятійної складової; 5. Введення до наукового обігу якомога ширшого кола епістолярних текстів наддає дослідникам радянської доби широке інформаційне поле для продуктивних історичних реконструкцій з історії повсякдення, соціальної та гендерної історії, культурної антропології.

EN : Structure of the work: the study consists of an abstract (in Ukrainian and English), introduction, three sections, conclusions, list of sources and literature. The main text consists of 59 pages. In total – 80 pages. Categories and terms: epistolary; epistolary complex; private collection; values examination; ego-sources; private correspondence; private origin sources; person-communicative written sources; classification; systematization. Object of research: private correspondence of the Soviet period. Subject of research: epistolary communication channels of the population in USSR in 1940 - 1991. The purpose of the study: to reveal the informational potential of private correspondence for the study of Soviet’s everyday life. Realization of the purpose requiresfulfillment of the following research tasks: 1. Find out the level of scientific development of problem; 2. To determine the optimal methods of the processing for the epistolary sources; 3. To reveal the place of private correspondence as a local cultural phenomenon in the field of humanities; 4. To review the discussion about the private correspondence as a historical source; 5. To criticize the studied epistolary collections on external and internal aspects; 6. To demonstrate the informational potential of the studied epistolary collections in coverage of everyday life of various social groups of Soviet society. The novelty of the work and the theoretical significance lies in the attempt of a comprehensive study of the private correspondence of Soviet citizens in the second half of XX century. The importance of the study is due to the rethinking of the Soviet period of Ukrainian history. The results of the work can be used in further research on historical sources, social history, local history, and other similar areas. Conclusions: 1. Epistolary uncommonly became the object of special source studies itself, was used by historians as an illustration, for the most part; 2. Correspondence complexes of private persons (especially ordinary citizens) are poorly preserved and very rarely persist for more than one or two decades; 3. The methods of the source analysis for epistolary should be based on interdisciplinary principles, using a set of techniques inherent for different areas of knowledge about the man and society; 4. The terminology, which characterizes the private correspondence and their narrative component still leaves a wide field for discussion and expansion of the conceptual component; 5. Inclusion into scientific circulation a wide range of epistolary texts provides researchers of the Soviet period with a wide field of information for historical research upon the history of everyday life, social and gender history, and cultural anthropology.