Організація соціального супроводу ветеранів війни як напрямок соціальної роботи в Україні

Abstract

UA : Мета дослідження: Розробити цілісну модель соціального супроводу ветеранів війни в Україні з урахуванням методологічних, організаційних та праксеологічних засад. Об’єкт дослідження: соціальна робота з ветеранами війни в Україні. Предмет: дослідження: сучасні підходи, принципи й організаційні форми соціального супроводу ветеранів. Методи дослідження: порівняльно-аналітичний, структурнофункціональний, системний, індуктивно-узагальнюючий, критичний аналіз наукових джерел, нормативних документів, моделювання. Гіпотеза: У межах дослідження висунуто припущення, що запровадження комплексної моделі соціального супроводу з інституцією помічника ветерана та мультидисциплінарною підтримкою сприятиме ефективнішій адаптації ветеранів до цивільного життя, зменшенню проявів соціальної дезадаптації та підвищенню рівня суб’єктивного благополуччя. Висновки: Система соціального супроводу ветеранів в Україні перебуває в точці переходу від фрагментарного реагування до комплексної сервісної моделі. В основу цієї трансформації мають бути покладені принципи індивідуалізації, цифрової інтеграції, локальної дії, адаптивного реагування та міжсекторальної участі. Це створює підґрунтя для впровадження практик, у центрі яких – не лише допомога, а співучасть у відновленні життєвих контурів людини після війни.

EN : Purpose of the study: To develop a comprehensive model of social support for war veterans in Ukraine, taking into account methodological, organizational, and praxeological foundations. Object of the study: Social work with war veterans in Ukraine. Subject of the study: Contemporary approaches, principles, and organizational forms of social support for veterans. Research methods: Comparative-analytical, structural-functional, systemic, and inductive-generalizing methods; critical analysis of scientific sources and regulatory documents; modeling. Hypothesis: The study advances the assumption that the introduction of a comprehensive model of social support, including the institution of a veteran assistant and multidisciplinary support, will contribute to more effective adaptation of veterans to civilian life, a reduction in manifestations of social maladaptation, and an increase in the level of subjective well-being. Conclusions: System of social support for veterans in Ukraine is at a transition point from fragmented responses to a comprehensive service-oriented model. This transformation should be based on the principles of individualization, digital integration, local action, adaptive response, and intersectoral participation. This creates a foundation for the implementation of practices centered not only on assistance but on co-participation in recovering the life trajectories of individuals after war.