Міжнародний захист біженців: регулювання та сучасна практика

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 85 сторінок друкованого тексту, містить 5 таблиць, 61 позиція у списку використаних джерел. Категорії та поняття: біженець, шукач притулку, внутрішньо переміщена особа (ВПО), міжнародний захист, додатковий захист, тимчасовий захист, принцип невислання (non-refoulement), колективний захист, інтеграція біженців, регіональні механізми захисту, транзитна держава, тимчасовий прихисток, діаспора. Об’єкт дослідження: система міжнародного правового регулювання у сфері захисту біженців. Предмет дослідження: нормативно-правові акти, інституційні механізми та сучасна практика реалізації міжнародного захисту біженців на універсальному, регіональному (ООН, ЄС, Африка, Латинська Америка) та національному рівнях із особливим акцентом на Україні. Мета дослідження: комплексний аналіз міжнародного правового регулювання захисту біженців, виявлення його ключових проблем і тенденцій трансформації, а також оцінка сучасних механізмів реалізації норм міжнародного права в глобальній та українській практиці. Наукова новизна роботи полягає в тому, що здійснено цілісне дослідження системи міжнародного захисту біженців із урахуванням: – нових типів вимушеної міграції, пов’язаних із повномасштабною війною в Україні та іншими глобальними кризами; – поєднання універсальних (Конвенція 1951 року, Протокол 1967 року), регіональних (Конвенція ОАЄ 1969 року, Картахенська декларація, директиви ЄС) та національних механізмів захисту; – специфічної ролі України як держави-джерела масової вимушеної міграції, транзитної території та держави-приймача іноземних біженців; – потенціалу біженців та української діаспори як суб’єктів розвитку, здатних впливати на повоєнну відбудову й розбудову міжнародного співробітництва. Висновки: 1. Показано, що універсальний режим захисту біженців, сформований Конвенцією 1951 року та Протоколом 1967 року, зберігає фундаментальне значення, але не повністю охоплює сучасні форми вимушеної міграції (масові переміщення, кліматичні та техногенні кризи, внутрішнє переміщення). Цю прогалину частково компенсують регіональні акти та гнучкі інструменти колективного захисту. 2. Доведено, що регіональні режими (Конвенція ОАЄ 1969 року, Картахенська декларація, директиви ЄС, механізми тимчасового захисту) розширюють класичне визначення біженця, зміщуючи акцент із виключно індивідуального переслідування до захисту груп, які постраждали від збройних конфліктів, загального насильства та колапсу державних інституцій. Саме ці інструменти забезпечують практичну гнучкість системи. 3. На основі аналізу моделей інтеграції (ліберально-інклюзивної, мультикультурної, тимчасового захисту, безпеково-оборонної) встановлено, що найуспішніші підходи поєднують стабільний правовий статус, ранній доступ до ринку праці, освіти, медицини й житла, а також активну участь місцевих громад. Натомість моделі, побудовані лише на тимчасовому захисті та таборовому утриманні, забезпечують виживання, але не розвиток і не інтеграцію. 4. Показано, що міжнародний захист біженців реалізується через багаторівневу взаємодію міжнародних організацій (УВКБ ООН, МОМ та ін.), держав, органів місцевого самоврядування й громадського сектору. Ефективність системи залежить не від сили окремого актора, а від здатності до координації, розподілу повноважень і довіри між рівнями. 5. З’ясовано, що Україна перебуває у структурно складній позиції: вона одночасно є джерелом масової вимушеної міграції, транзитною територією та державою-приймачем. Формально українське законодавство відповідає міжнародним стандартам, однак система захисту залишається фрагментованою, з домінуванням безпекової логіки над інтеграційною. Статус біженця в Україні переважно легалізує перебування, але рідко відкриває повноцінні траєкторії соціально-економічної інтеграції. 6. Показано, що запровадження тимчасового захисту українців у ЄС створило прецедент для всієї європейської системи притулку й продемонструвало, що колективні механізми можуть бути більш гнучкими й результативними, ніж класичні індивідуальні процедури. Водночас це ставить перед Україною завдання повоєнної реінтеграції громадян, які жили в інших правових і соціальних режимах захисту. 7. Обґрунтовано, що розвиток української системи міжнародного захисту можливий лише за умови визнання інтеграції біженців та повернення українських громадян складовою державної політики розвитку й безпеки. Рекомендовано: скорочувати “сірі зони” процедур, посилювати роль громад і муніципалітетів, інтегрувати інструменти міжнародної допомоги у національні стратегії, а також сприймати біженців і діаспору як ресурс для повоєнної відбудови та розширення зовнішньополітичних зв’язків.

EN : The master’s thesis is devoted to a comprehensive analysis of the system of international legal regulation of refugee protection and its implementation in contemporary global practice, with particular attention to the role of Ukraine. The relevance of the research is determined by the unprecedented scale of forced displacement in the 21st century, the transformation of classical categories of “refugee” and “asylum seeker”, and the growing interconnection between humanitarian protection and international security. Key words: international protection, refugee, asylum seeker, temporary protection, subsidiary protection, internally displaced persons, non-refoulement, UNHCR, regional mechanisms, integration, international humanitarian law, human rights, Ukraine. Object of the research is the system of international legal regulation in the field of refugee protection. Subject of the research is the body of normative legal acts, international institutions and contemporary practice of implementing international refugee protection at the universal and regional levels, including the specific position of Ukraine as a country of origin, transit and reception. The aim of the thesis is to carry out a comprehensive study of the international legal framework of refugee protection, to identify its main problems and trends of development, and to analyse modern mechanisms for the implementation of international norms in global and Ukrainian practice. To achieve this aim, the following tasks are addressed: – to clarify the essence of the concept “refugee” and related categories of forced migrants in international law; – to analyse the main international legal instruments in the field of refugee protection (the 1951 Convention, the 1967 Protocol, UN and EU documents and regional agreements); – to examine the activities of universal and regional institutions (primarily UNHCR, IOM, EU bodies, regional organisations) that ensure the implementation of refugee rights; – to identify key problems of law enforcement, including access to status, procedural guarantees and the effectiveness of protection mechanisms; – to analyse practical aspects of integration of refugees in different regions of the world (Europe, North America, Africa, the Middle East) and to outline the main models of integration policy; – to investigate the specific role of Ukraine as a state of origin, transit state and receiving state, and to assess the state of its national system of international protection; – to summarise current trends in the development of the international refugee protection regime and formulate recommendations for improving Ukrainian policy in this sphere. The research is based on a set of methods, including: the dialectical method (to reveal internal contradictions between norms and practice of international law); comparative-legal method (to analyse different state and regional protection systems); methods of analysis and synthesis (to generalise theoretical positions and formulate conclusions); the systemic method (to determine the interrelation between universal, regional and national levels of regulation); normative-legal analysis (to examine the content and gaps of international instruments); and the case-study method (to study practical examples of functioning of protection mechanisms and integration programmes). Scientific novelty of the thesis lies in carrying out a modern, comprehensive analysis of the international legal regulation of refugee protection, taking into account: – new types of forced migration related to the full-scale war in Ukraine and other global crises; – interaction between universal, regional and national protection mechanisms in conditions of overlapping competences and responsibilities; – the specific position of Ukraine as a state of origin of mass displacement, a transit corridor and, at the same time, a receiving country with limited institutional capacity; – the understanding of refugees and diasporas as potential actors of development who can influence post-war reconstruction, formation of new formats of international cooperation and strengthening of intercultural dialogue. Scientific significance of the thesis consists in deepening the theoretical foundations of international human rights law and the development of the institution of refugee protection in the context of contemporary global challenges. The work contributes to a better understanding of how universal norms, regional regimes and national policies are combined, and which conditions are necessary to transform formal legal status into real protection and opportunities for integration.