Міграційна політика Німеччини в умовах міграційної кризи 2015 та 2022 років

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 84 сторінок друкованого тексту, містить 44 джерела, 35 позицій літератури. Категорії та поняття: європейська міграційна криза, міграційні потоки, міграційна політика, інтеграція біженців, гуманітарна політика, антиміграційна риторика, соціальне напруження, Німеччина. Об’єкт дослідження: міграційна політика Європейського Союзу та Німеччини. Предмет дослідження: особливості реалізації міграційної політики Німеччини під час міграційних криз 2015 та 2022 років, зокрема механізми реагування, принципи солідарності та суспільне сприйняття криз та біженців. Мета дослідження: полягає в аналізі та порівнянні політики Німеччини щодо міграційних криз 2015 та 2022 років, а також у визначенні змін у підходах цієї країни до проблеми міграційних криз. Наукова новизна роботи: полягає у комплексному аналізі еволюції міграційної політики Німеччини та Європейського Союзу в контексті міграційних криз 2015 та 2022 років. У роботі вперше здійснено порівняльне дослідження причин, характеру та особливостей реагування на обидві кризи, виявлено чинники, що зумовили трансформацію підходів Німеччини до врегулювання міграційних викликів, а також визначено роль суспільної реакції у формуванні державної політики. Висновки: В результаті дослідження, було встановлено наступні чинники, що зумовили трансформацію міграційної політики Німеччини: по-перше, причини криз виявилися різними. У 2015 році масовий приплив біженців спричинили політична нестабільність і військові конфлікти в регіоні Близького Сходу та Північної Африки. У 2022 році криза виникла внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що призвело до раптового і масштабного потоку переселенців; по-друге, відрізнявся характер перебігу криз. У 2015 році міграційні потоки збільшувалися поступово і супроводжувалися суспільним напруженням через культурні відмінності та прояви ісламофобії. У 2022 році криза мала негайний і масовий характер, що вимагало швидкого реагування і високого рівня солідарності держав та громадськості. по-третє, стратегії Німеччини у відповідь на кризи були різними. У 2015 році країна спочатку застосувала політику відкритих дверей, прийнявши понад вісімсот тисяч біженців, але згодом посилила контроль за процесом надання притулку та запровадила тимчасовий прикордонний режим. У 2022 році Німеччина підтримала активацію Директиви ЄС про тимчасовий захист, що забезпечило українським біженцям швидкий доступ до соціальних послуг, ринку праці та освіти. Велику роль у цьому процесі відіграли місцеві громади, громадські організації та волонтери, які активно залучалися до розміщення та інтеграції переселенців. Отже, порівняльний аналіз показав спільні риси у гуманітарній позиції Німеччини та орієнтації на європейські цінності, але відмінності були суттєвими. У 2015 році Німеччина діяла переважно самостійно, часто всупереч позиції інших країн ЄС, а у 2022 році спостерігалася узгоджена європейська реакція. Процедури надання притулку були тривалими та бюрократизованими у 2015 році та спрощеними у 2022 році. Суспільне сприйняття біженців також змінилося. Велику роль відіграла у цьому культурна близькість українців до європейського суспільства, що полегшувало інтеграцію та швидку адаптацію. Усвідомлення агресії Росії проти України підвищило готовність держав-членів ЄС до солідарності і дозволило оперативно застосовувати спрощені механізми надання допомоги, уникнувши надмірної бюрократизації та перевантаження соціальної системи, яке спостерігалося під час кризи 2015 року.

EN : The master's thesis consists of 84 pages of printed text, contains 44 sources, 35 items of literature. Categories and concepts: European migration crisis, migration flows, migration policy, refugee integration, humanitarian policy, anti-migration rhetoric, social tensions, Germany. The research object of master’s thesis: the migration policy of the European Union and Germany in the context of the European migration crises of 2015 and 2022. The research subject of master’s thesis: features of the implementation of Germany's migration policy during the migration crises of 2015 and 2022, in particular response mechanisms, principles of solidarity, and public perception of crises and refugees. The aim of the research is to analyze and compare Germany's policies regarding the migration crises of 2015 and 2022, as well as identifying changes in these countries' approaches to the problem of migration crises. The novelty of the work consists in a comprehensive analysis of the evolution of the migration policy of the European Union and Germany in the context of the migration crises of 2015 and 2022. The work is the first comparative study of the causes, nature, and characteristics of the response to both crises, identifies the factors that led to the transformation of Germany's approaches to addressing migration challenges, and determines the role of public reaction in shaping public policy. Conclusions: As a result of the study, the following factors were identified as determining the transformation of Germany's migration policy: First, the causes of the crises were different. In 2015, the mass influx of refugees was caused by political instability and military conflicts in the Middle East and North Africa. In 2022, the crisis arose due to Russia's full-scale invasion of Ukraine, which led to a sudden and massive flow of displaced persons. Second, the nature of the crises differed. In 2015, migratory flows increased gradually and were accompanied by social tension due to cultural differences and manifestations of Islamophobia. In 2022, the crisis was immediate and massive, requiring rapid response and a high level of solidarity from states and the public. Third, Germany's strategies in response to the crises were different. In 2015, the country initially applied an open-door policy, accepting over eight hundred thousand refugees, but subsequently tightened control over the asylum process and introduced temporary border controls. In 2022, Germany supported the activation of the EU Temporary Protection Directive, which provided Ukrainian refugees with quick access to social services, the labor market, and education. Local communities, civil society organizations, and volunteers played a significant role in this process, actively engaging in the accommodation and integration of displaced persons. In conclusion, the comparative analysis showed common features in Germany's humanitarian stance and its commitment to European values, but the differences were significant. In 2015, Germany acted mostly independently, often against the position of other EU countries, while in 2022, a coordinated European response was observed. Asylum procedures were lengthy and bureaucratic in 2015 and simplified in 2022. Public acceptance of refugees also changed, with the cultural proximity of Ukrainians to European society playing a major role. This proximity facilitated integration and rapid adaptation. The realization of Russia’s aggression against Ukraine increased the readiness of EU member states for solidarity and allowed for the prompt application of simplified aid mechanisms, thereby avoiding the excessive bureaucratization and social system overload observed during the 2015 crisis.