Соціальне консультування сімей із дітьми-жертвами насильства

Abstract

UA : Мета дослідження: розкриття шляхів оптимізації соціального консультування сімей з дітьми-жертвами насильства. Об’єкт дослідження: соціальна робота з консультування сімей з дітьмижертвами насильства. Предмет дослідження: процес соціального консультування з сім’ями з дітьми-жертвами насильства. Методи дослідження: дедуктивно-гіпотетичний аналіз, індуктивний аналіз, порівняльний аналіз, структурно-функціональний аналіз, теоретичний аналіз літератури, систематизація, узагальнення. Гіпотеза: соціальне консультування сімей із дітьми-жертвами насильства дійсно буде більш результативним, якщо його організація ґрунтуватиметься на системному підході, що охоплює організаційні, професійні, інституційні та психосоціальні аспекти діяльності фахівців. Висновки: 1. Ефективне соціальне консультування сімей із дітьми-жертвами насильства вимагає системних змін на структурному рівні, включаючи налагодження злагодженої міжвідомчої взаємодії між соціальними, медичними та правоохоронними службами. 2. Соціальне консультування має охоплювати психологічні, соціальні, правові та педагогічні аспекти, використовуючи міждисциплінарні підходи для розуміння потреб постраждалої дитини та можливостей сім'ї у процесі відновлення. 3. Етапи консультування виконують чіткі функції та базуються на принципах гуманності, безпеки та професійності, що дозволяє надавати допомогу більш якісно й цілеспрямовано.

EN : The purpose of research: to identify ways to optimize social counseling for families with children who are victims of violence. Object of research: social work in counseling families with children who are victims of violence. Subject of research: the process of social counseling for families with children who are victims of violence. Research methods: deductive-hypothetical analysis, inductive analysis, comparative analysis, structural-functional analysis, theoretical literature review, systematization, generalization. Hypothesis: Social counseling for families with children who are victims of violence will be more effective if its organization is based on a systemic approach that encompasses organizational, professional, institutional, and psychosocial aspects of specialists’ activities. Conclusions: 1. Effective social counseling for families with children who are victims of violence requires systemic changes at the structural level, including the establishment of coordinated interagency cooperation among social, medical, and law enforcement services. 2. Social counseling should address psychological, social, legal, and pedagogical aspects, utilizing interdisciplinary approaches to understand the needs of the affected child and the family's capacities in the recovery process. 3. The stages of counseling serve specific functions and are based on the principles of humanity, safety, and professionalism, which enables more targeted and high-quality support.