Цифрові технології надання соціальної допомоги вразливим категоріям населення

Abstract

UA : Мета дослідження: вивчення впливу цифрових технологій на систему соціальної допомоги вразливим категоріям населення. Об’єкт дослідження: цифрові технології, що використовуються для надання соціальної допомоги вразливим категоріям населення. Предмет дослідження: особливості організації, функціонування та практичного використання цифрових технологій у наданні соціальної допомоги вразливим категоріям населення. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція. Гіпотеза: ефективне використання цифрових технологій у соціальній роботі модернізує систему соціальної допомоги в Україні, забезпечуючи прозорість, доступність і адресність послуг для вразливих категорій населення, проте потребує подолання цифрової нерівності та розвитку цифрових компетентностей соціальних працівників. Висновки: 1. Цифрові технології стали ключовим інструментом модернізації соціальної допомоги в Україні, адже вони забезпечують прозорість, доступність і адресність послуг для вразливих категорій населення, зменшують бюрократичні бар’єри та дозволяють швидко реагувати на кризові ситуації. 2. Ефективність цифровізації соціальної сфери залежить від подолання цифрової нерівності та розвитку компетентностей соціальних працівників, а також від узгодженої взаємодії держави, громад і громадських організацій у підтримці найбільш уразливих категорій населення.

EN : The aim of the research to study the impact of digital technologies on the system of social assistance for vulnerable population groups. Research Object – digital technologies used for the provision of social assistance to vulnerable population groups. Research Subject – the specific features of organizing, functioning, and practical use of digital technologies in providing social assistance to vulnerable population groups. Research Methods: analysis, synthesis, induction, deduction. Hypothesis: the effective use of digital technologies in social work modernizes the system of social assistance in Ukraine by ensuring transparency, accessibility, and targeting of services for vulnerable population groups. At the same time, their potential can be realized only through overcoming digital inequality, improving legal frameworks, and developing the digital competencies of social workers. Conclusions: 1. Digital technologies have become a key instrument in modernizing social assistance in Ukraine, as they ensure transparency, accessibility, and targeting of services for vulnerable population groups, reduce bureaucratic barriers, and allow for rapid response to crisis situations. 2. The effectiveness of digitalization in the social sphere depends on overcoming digital inequality and developing the competencies of social workers, as well as on coordinated interaction between the state, local communities, and civil society organizations in supporting the most vulnerable groups of the population.