Трансформація соціальної довіри українців до органів влади в період війни

Abstract

UA : Дипломна робота: складається з 73 сторінок, 53 позицій у списку літератури, 3 додатків. Мета дослідження: дослідити закономірності трансформації соціальної довіри українців до влади під час війни та розробити рекомендації для зміцнення їхньої комунікації. Об’єкт дослідження: соціальна довіра до органів влади як соціологічний феномен. Предмет дослідження: трансформація соціальної довіри українців до органів влади у період війни. Методи дослідження: вторинний аналіз макросоціологічних даних, метод фокус-груп. Гіпотеза: під час повномасштабної війни довіра до влади трансформується з оцінки управлінських рішень в екзистенційну стратегію виживання та інструмент суспільної згуртованості. Висновки: 1. Соціальна довіра є стратегічним ресурсом: її дефіцит гальмує інтеграцію, а високий рівень сприяє національному спротиву та легітимації державного управління. 2. Динаміка довіри має стадійний характер: від емоційної консолідації на початку вторгнення до раціоналізації у затяжній фазі. ЗСУ виступають ключовим донором довіри, що стабілізує систему. 3. Збереження легітимності державних інституцій вимагає переходу до побудови сталих зв'язків із суспільством через етичну відповідальність влади, подолання корупції та прозорість інформаційної політики.

EN : Diploma thesis consists of 73 pages, 53 literature sources, 3 annexes. Research purpose: to investigate the transformation patterns of Ukrainians' social trust in government bodies during the war and develop recommendations for strengthening their communication. Research object: social trust in government bodies as a sociological phenomenon. Research subject: transformation of social trust of Ukrainians in government bodies during the war. Research methods: secondary analysis of macrosociological data, focus group method. Research hypothesis: during a full-scale war, trust in the government transforms from an assessment of management decisions into an existential survival strategy and a tool for social cohesion. Conclusions: 1. Social trust is a strategic resource. Its deficit hinders social integration, while high trust is crucial for national resistance and public administration legitimization. 2. Trust dynamics are phased: shifting from initial emotional consolidation to rationalization in the protracted phase. The Armed Forces act as the key trust donor stabilizing the system. 3. Restoring institutional legitimacy requires building sustainable societal ties through ethical responsibility, anti-corruption measures, and transparent information policy.