Концептуалізація штучного інтелекту у французькому медійному дискурсі

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота – 92 стор., 105 джерел, 1 додаток Об’єкт дослідження: процес концептуалізації штучного інтелекту у французькому медійному дискурсі. Мета роботи: розкриття особливостей процесу концептуалізації штучного інтелекту у французькому медійному дискурсі на основі аналізу мовних елементів і когнітивних механізмів його реалізації. Теоретико-методологічні засади: ключові положення когнітивної лінгвістики та теорії дискурсу, розроблені у працях О. О. Селіванової, В. Л. Іващенко, А. М. Приходька, Р. Лангакера, Дж. Лакоффа. Отримані результати: У роботі з’ясовано, що концептуалізація штучного інтелекту (IA) у французькому медійному дискурсі є динамічним процесом, що розгортається у понятійному, образному та ціннісному вимірах. Встановлено, що понятійний аспект характеризується двоїстістю: IA осмислюється через парадигму імітації людини (антропоморфний «двійник») та як прагматичний інструмент моделювання поведінки. Виявлено, що образний компонент реалізується через механізми метафоризації та антропоморфізації (менталістська лексика, використання займенників elle/lui, зооморфні характеристики, ідіоми). Ціннісний аспект засвідчує поляризацію дискурсу на техно-оптимістичний (IA як рушій прогресу) та алармістський (IA як екзистенціальна загроза). Доведено, що головними когнітивними механізмами є порівняння, встановлення суміжності (метонімія) та категоризація.

FR : La recherche est consacrée à l'analyse de la conceptualisation de l'intelligence artificielle (IA) dans le discours médiatique français contemporain. L'objet de l'étude est le processus de conceptualisation de l'intelligence artificielle dans le discours médiatique français. L'objectif principal du travail consiste à révéler les particularités du processus de conceptualisation d'IA en se basant sur l'analyse des éléments linguistiques et des mécanismes cognitifs de sa réalisation. Les fondements théoriques et méthodologiques reposent sur les principes de la linguistique cognitive et de la théorie du discours (travaux de R. Langacker, G. Lakoff, O. Selivanova, A. Prykhodko). L'étude a établi que la conceptualisation d'IA est un processus hétérogène et dynamique qui se déploie à travers trois dimensions clés : conceptuelle, imagée et axiologique. Sur le plan conceptuel, IA est perçue à travers une dualité : d'une part, comme une imitation des capacités humaines (le paradigme du « double » anthropomorphe), et d'autre part, comme une science de la modélisation comportementale (outil pragmatique). L'analyse de la composante imagée a révélé une forte tendance à l'anthropomorphisation via le lexique mentaliste (penser, apprendre) et la personnification grammaticale (elle/lui). La composante axiologique démontre une polarisation du discours entre deux narratifs dominants : le discours techno-optimiste (progrès, innovation) et le discours alarmiste (menace existentielle, perte de contrôle, etc.).