Соціальні практики волонтерського руху в умовах російсько української війни

Abstract

UA : Робота складається з 51 сторінок, 30 позицій у списку літератури, 1 додатку. Встановлено, що волонтерство в умовах війни виступає однією з найбільш дієвих форм громадянської самоорганізації, що забезпечує гнучке реагування на виклики військового часу. Виявлено, що соціальні практики волонтерів еволюціонують у напрямку спеціалізації, цифровізації, посилення горизонтальних зв’язків та стратегічного партнерства з інституціями влади. За результатами емпіричного дослідження окреслено основні мотиваційні чинники участі у волонтерстві, типові напрями діяльності та бар’єри, з якими зіштовхуються волонтери у військових умовах. Обґрунтовано необхідність державної підтримки волонтерського сектора як ресурсу довгострокової соціальної стійкості.

EN : The work consists of 51 pages, 30 references, 1 appendix. It has been established that volunteering in wartime is one of the most effective forms of civic self-organization, which provides a flexible response to the challenges of wartime. It has been revealed that the social practices of volunteers are evolving towards specialization, digitalization, strengthening horizontal ties and strategic partnerships with government institutions. The results of the empirical study outline the main motivational factors for participation in volunteering, typical areas of activity and barriers faced by volunteers in wartime. The need for state support for the volunteer sector as a resource for long-term social sustainability is substantiated.