Мовні засоби вираження іронії в англійськомовному художньому тексті

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота – 65 стор., 72 джерела Об'єкт дослідження: іронія як лінгвістичний феномен та її функціонування в англомовному художньому тексті. Мета роботи: визначити та проаналізувати мовні засоби створення та вираження іронії в англомовному художньому тексті. Теоретико-методологічні засади: дослідження іронії в працях Д. Мюке, С. Аттардо, П. Пексман, М. Дайнел, Х. Хаверкате та інших науковців, які розглядають іронію з позицій когнітивної лінгвістики, прагматики та стилістики. Отримані результати: Встановлено, що іронія є складним багатоаспектним явищем, яке функціонує на різних рівнях мовної системи та тексту. Виявлено основні типи іронії (вербальна, ситуативна, драматична, концептуальна) та способи їх реалізації в художньому тексті. Проаналізовано лексичні, синтаксичні та стилістичні засоби створення іронічного ефекту. Визначено роль іронії у формуванні концептуального змісту художнього твору. Досліджено особливості функціонування стилістичних прийомів (оксиморон, метафора, антономазія, гіпербола, порівняння) у створенні іронічного ефекту. Встановлено, що іронія часто реалізується через конвергенцію різних стилістичних засобів, що підвищує її виразний потенціал.

EN : The presented paper is dedicated to the analysis of linguistic means of expressing irony in English literary texts. The object of the study is irony as a linguistic phenomenon and its functioning in English literary discourse. The purpose of the work is to identify and analyze the linguistic means of creating and expressing irony in English literary texts. Irony is one of the most complex and multifaceted phenomena in linguistics. It is studied in close connection with cognitive linguistics, pragmatics, and stylistics as it operates on different levels of language system and text. Linguists are interested in irony from the perspective of its identification, categorization in the lexical-semantic system of language, and its role in creating implicit meanings and authorial evaluation. The study analyzes various types of irony (verbal, situational, dramatic, conceptual) and their realization through different linguistic means. The research demonstrates that irony can be created through lexical, syntactic, and stylistic devices, often working in convergence to achieve maximum expressive effect. The findings show that irony plays a crucial role in forming the conceptual content of literary works and serves as an important tool for expressing authorial modality. The study also reveals the significance of context in interpreting ironic meanings and the importance of cultural background in understanding ironic expressions.