Розвиток комунікативних якостей фахівців із соціального захисту в місцевому самоврядуванні

Abstract

UA : Мета рoбoти полягає у діагностиці комунікативних якостей фахівців соціального захисту. Об’єкт дослідження – є професійне спілкування фахівців системи соціального захисту. Предмет дослідження – комунікативні якості фахівців системи соціального захисту як умова професійного спілкування. Методи дослідження: аналіз, синтез, порівняльний, історичний, логічний, класифікації, описовий, опитування. Гіпотеза: структура комунікативних якостей фахівців соціального захисту є багаторівневою та складно ешелонованою. В різноманітті комбінаторних форм її можна виокремити два еталонні архетипи – продуктивний та непродуктивний. Висновки: 1. Структура комунікативних якостей фахівця соціального захисту має чотири рівні: базовими елементами першого є комунікативні здібності та уміння ставити себе на місце того хто звертається; другого – уміння слухати, дружелюбність, доброзичливість; третього – здібності невербальної комунікації ; четвертого – статусно-рольові ознаки. 2. Серед фахівців соціального захисту домінують два комунікативні архетипи – із професійно сформованими (продуктивний тип) і несформованими комунікативними якостями (непродуктивний тип). Переважна більшість відноситься до другого типу. Головними рисами останнього виступають ситуативна спрямованість на партнера, високий контроль емоцій, що заважає повному сприйняттю людини.