Психологічні особливості взаємозв’язку дитячої травми та асертивності у ранній дорослості

Abstract

UA : Робота викладена на 67 сторінках друкованого тексту, містить 11 рисунків, 14 таблиць, 8 додатків. Перелік посилань включає 42 джерела. Об’єкт дослідження – особливості особистісного розвитку у ранній дорослості. Упродовж останніх десятиліть у психологічній науці спостерігається зростання інтересу до проблеми впливу дитячого травматичного досвіду на подальший особистісний розвиток людини. Це зумовлено як змінами соціокультурного середовища, так і зростанням кількості осіб, які зазнали психотравмувальних подій у ранні періоди життя. Емоційне нехтування, психологічне та фізичне насильство, втрати значущих осіб, хронічна нестабільність сімейних відносин, досвід війни та вимушеного переміщення створюють умови, за яких дитяча психіка змушена адаптуватися до надмірних стресових навантажень. Такі адаптації нерідко зберігаються й у дорослому віці, впливаючи на стиль поведінки, емоційну регуляцію та характер міжособистісної взаємодії. Дитяча психологічна травма розглядається сучасними дослідниками як комплексний феномен, що включає не лише реакцію на одноразову травмувальну подію, але й наслідки тривалого негативного досвіду, пов’язаного з порушенням базових потреб у безпеці, підтримці та прийнятті. Пережиті в дитинстві травматичні події можуть формувати стійкі когнітивні схеми, емоційні патерни та поведінкові стратегії, які в подальшому визначають спосіб реагування особистості на життєві труднощі. Особливої уваги заслуговує питання того, яким чином дитяча травматизація впливає на здатність особистості відстоювати власні межі, усвідомлювати та відкрито виражати власні потреби й почуття. Наукова новизна полягає у поглибленні уявлень про психологічні механізми взаємозв’язку дитячої травматизації та асертивності у ранній дорослості, а також у визначенні ролі самооцінки як часткового медіатора у структурі цього взаємозв’язку.

EN : The work is presented on 67 pages of printed text, contains 11 figures, 14 tables, 8 appendices. The list of references includes 42 sources. The object of the study is the peculiarities of personal development in early adulthood. Over the past decades, psychological science has seen an increase in interest in the problem of the influence of childhood traumatic experiences on the further personal development of a person. This is due to both changes in the socio-cultural environment and the increase in the number of people who have experienced psychotraumatic events in the early periods of life. Emotional neglect, psychological and physical violence, loss of significant others, chronic instability of family relationships, experience of war and forced displacement create conditions under which the child's psyche is forced to adapt to excessive stress. Such adaptations often persist into adulthood, affecting the style of behavior, emotional regulation and the nature of interpersonal interaction. Childhood psychological trauma is considered by modern researchers as a complex phenomenon that includes not only a reaction to a single traumatic event, but also the consequences of long-term negative experiences associated with a violation of basic needs for safety, support and acceptance. Traumatic events experienced in childhood can form stable cognitive schemes, emotional patterns and behavioral strategies that subsequently determine the way an individual responds to life's difficulties. Of particular interest is the question of how childhood trauma affects an individual's ability to defend their own boundaries, to be aware of and openly express their own needs and feelings. The scientific novelty lies in deepening the understanding of the psychological mechanisms of the relationship between childhood trauma and assertiveness in early adulthood, as well as in determining the role of self-esteem as a partial mediator in the structure of this relationship.