Мовленнєва маніпуляція у медіапросторі франкомовного політичного дискурсу)

Abstract

UA : робота – 90 стор., 59 джерел, 2 додатки. Об’єкт дослідження: мовленнєва маніпуляція у політичному дискурсі франкомовного медіапростору. Мета роботи: дослідити та проаналізувати мовні механізми політичної маніпуляції у франкомовному дискурсі, а також визначити, які саме засоби використовуються найчастіше і наскільки вони ефективні. Теоретико-методологічні засади: теоретичною базою дослідження є праці таких учених, як Сорокіна Л., Труба Г. М., Гречка С. А., Калита А. А., Бобошко Т. В., Позняков Д., Іващенко В. Л., Бацевич Ф. С., Зайцева М. О., Ізотова В. С., Деренчук Н., Герасименко О. Ю., Петрик В. М., Присяжнюк М. М., Мельник Е. А., Кондрук А. Ю., Булах М. Б., Нагорна О. О., Руда О. та ін., які досліджували стратегії, тактики та засоби реалізації маніпулятивного впливу у політичній комунікації. Отримані результати: підтверджено, що мовленнєва маніпуляція у франкомовному політичному дискурсі реалізується через поєднання лексико-семантичних, морфологічних, синтаксичних і прагматичних засобів. Найбільш поширеними є лексико-семантичні прийоми (оцінна лексика, метафоричність, емоційно забарвлені слова), морфологічні (модальність, вживання умовного способу), синтаксичні (інверсія, риторичні запитання, еліпсис) та прагматичні (імплікатури, пресупозиції, приховані натяки). Встановлено, що медіапростір виступає активною платформою для реалізації маніпулятивного впливу, адже через повторюваність, емоційне підсилення та контекстуальну подачу матеріалу формує необхідне сприйняття подій аудиторією. Кількісний аналіз показав, що понад 60% маніпулятивних конструкцій належать до лексико-семантичного та прагматичного рівнів.

FR : Mémoire de qualification – 90 pages, 59 sources, 2 annexes. Objet de la recherche: la manipulation discursive dans le discours politique de l’espace médiatique francophone. But du travail: étudier et analyser les mécanismes linguistiques de la manipulation politique dans le discours francophone, ainsi que déterminer quels moyens sont utilisés le plus fréquemment et dans quelle mesure ils sont efficaces. Fondements théoriques et méthodologiques: la base théorique de cette recherche s’appuie sur les travaux de chercheurs tels que L. Sorokina, H. M. Trouba, S. A. Hretchka, A. A. Kalyta, T. V. Bobochko, D. Pozniakov, V. L. Ivachtchenko, F. S. Batsevytch, M. O. Zaïtseva, V. S. Izotova, N. Derenchouk, O. Yu. Herasymenko, V. M. Petryk, M. M. Prysiajnouk, E. A. Melnyk, A. Yu. Kondrouk, M. B. Bulakh, O. O. Nahorna, O. Ruda et d’autres qui ont étudié les mécanismes de la manipulation en communication politique. Résultats obtenus: il a été confirmé que la manipulation discursive dans le discours politique francophone se réalise à travers une combinaison de moyens lexico-sémantiques, morphologiques, syntaxiques et pragmatiques. Les procédés les plus répandus sont: les moyens lexico-sémantiques (lexique évaluatif, métaphores, vocabulaire émotionnellement marqué), les moyens morphologiques (modalité, emploi du conditionnel), les moyens syntaxiques (inversion, questions rhétoriques, ellipse), les moyens pragmatiques (implicatures, présuppositions, sous-entendus). Il a été établi que l’espace médiatique constitue une plateforme active pour la mise en œuvre de l’influence manipulative, car la répétition, l’intensification émotionnelle et la présentation contextuelle du contenu façonnent la perception du public. L’analyse quantitative a montré que plus de 60 % des constructions manipulatives appartiennent aux niveaux lexico-sémantique et pragmatique.