Політика пам’яті в Україні щодо вшанування жертв Голодомору 1932 – 1933 років: урядові заходи vs народні спогади

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота складається з 87-ти сторінок, містить 30 джерел, 72 позиції літератури. Ключові слова:Голодомор, репресії, політика пам’яті, історична політика, вшанування пам’яті, національна пам’ять, колективна травма, Інститут національної пам’яті України, національна ідентичність. Об`єктом даного дослідження є політика пам’яті в Україні у період незалежності (1991 – 2019 рр. ) Предметом кваліфікаційної роботи магістра є заходи політики пам’яті, що реалізуються українським урядом у царині вшанування жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. і порівняння їх з народною пам’яттю про ці події крізь призму усноісторичних джерел. Метою даної роботиє дослідження політики пам’яті в Україні та її впливу на формування національної та громадянської ідентичності українського народу. Наукова новизна даної наукової роботи полягає у з`ясуванні особливостей історичної політики в Україні. Також робота з даної теми висвітлює інформацію щодо основних заходів реалізації політики пам’яті у сучасній незалежній Україні. Досліджується зміна самої суті питання про відображення подій Голодомору у свідомості українців. У роботі показано трансформаційні процеси історичної пам’яті щодо трагедії Голодомору під час переходу від Радянського періоду до незалежності. Висновки. Процеси відродження та формування національної історичної пам’яті в Україні здійснювалися перш за все засобами культурної політики та історичної освіти. У перші роки незалежності України історична пам’ять стала об’єктом політичного впливу, метою якого був відхід від радянської спадщини та формування та відродження національної пам’яті. Як засіб політичного впливу історична пам’ять служила символічним ресурсом легітимації в суспільній свідомості ідеї незалежності України та українізації меморіального простору. Підсумовуючи розгляд проблеми дослідження пам’яті в контексті новітньої української історії, можна зробити певні висновки і висловити деякі міркування щодо подальших студій. По-перше, зусиллями наукових колективів і окремих дослідників визначено концептуальні параметри сутності національної пам’яті в Україні, її співвідношення з історичною пам’яттю та зв’язок з історіографією. Національна пам’ять трактується як усвідомлений і безперервний процес відбору, запам’ятовування, збереження і передачі наступним поколінням уявлень, знань, подій і постатей історії, які справили помітний влив на становлення, розвиток і самоідентифікацію української нації та складають духовну скарбницю її суспільного досвіду. По-друге, окреслені підходи до з’ясування особливостей історії формування та функціонування національної пам’яті українського народу, її сучасної моделі і мобілізуючої ролі. По-третє, опрацьовано деякі теоретичні, методологічні та практичні аспекти державної політики національної пам’яті на прикладі вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років, її зв’язок із законодавством, визначено пріоритети їх реалізації в умовах трансформації і демократизації українського суспільства. Сучасна політика пам’яті в Україні демонструє нам найголовніший наслідок трагедії Голодомору 1932 – 1933 років - духовне каліцтво сучасного українського постгеноцидного суспільства. Досі частина українського суспільства заперечує Голодомор. Лікування цієї глибинної травми стає першочерговим завданням, зокрема для українських засобів масової інформації – і першим кроком у цьому напряму є пізнавання правди, історії – такою, як вона була. Завдання українських медіа полягає у тому, щоб і сучасна влада, і суспільство усвідомили: заперечуючи проблему, втрачаємо шанс на її вирішення. Тому не варто заперечувати, не варто боятися власної історії, треба вивчати її, згадувати і осмислювати.

EN : The qualification work consists of 87 pages, contains 30 sources, 72 positions of literature. Keywords: Holodomor, repression, memory policy, historical politics, memory honors, national memory, collective trauma, Institute of National Memory of Ukraine, national identity. The object of this study is the memory policy in Ukraine in the period of independence (1991 - 2019). The subject of the master's qualification work is the memory policy measures implemented by the Ukrainian government to honor the victims of the 1932-1933 Holodomor and to compare it with the national memory of these events through the prism of folk-historical sources. The purpose of this paper is to investigate memory policy in Ukraine and its impact on the formation of national and civic identity of the Ukrainian people. The scientific novelty of this scientific work is to find out the peculiarities of historical policy in Ukraine. Also, work on this topic highlights information about major memory policy implementation measures in modern independent Ukraine. The change of the essence of the issue of reflection of Holodomor events in the minds of Ukrainians is investigated. The work describes the transformational processes of historical memory of the Holodomor tragedy during the transition from the Soviet period to independence. Conclusions. The processes of revival and formation of national historical memory in Ukraine were carried out primarily by means of cultural policy and historical education. In the early years of Ukraine's independence, historical memory became an object of political influence, aimed at a departure from the Soviet heritage and the formation and revival of national memory. As a means of political influence, historical memory served as a symbolic resource of legitimation in the public consciousness of the idea of Ukraine's independence and the Ukrainianization of the memorial space. Summarizing the issue of memory research in the context of recent Ukrainian history, we can draw some conclusions and make some observations about future studies. First, the efforts of scientific teams and individual researchers have determined the conceptual parameters of the essence of national memory in Ukraine, its relation to historical memory, and its relation to historiography. National memory is interpreted as a conscious and continuous process of selection, memorization, preservation and transmission to subsequent generations of ideas, knowledge and value assessments of significant facts, events and figures of history, which made a significant impact on the formation, development and self-identification of the Ukrainian nation and constitute the spiritual the treasure trove of her social experience. Second, approaches to elucidating the peculiarities of the history of the formation and functioning of the national memory of the Ukrainian people, its contemporary model and its mobilizing role are outlined. Thirdly, some theoretical, methodological and practical aspects of the national policy of national memory, in the memory of the victims of the 1932-1933 Holodomor, its connection with the law, the priorities of their realization in the conditions of transformation and democratization of Ukrainian society are elaborated. The contemporary memory policy in Ukraine demonstrates to us the most important consequence of the 1932-1933 Holodomor tragedy - the spiritual mutilation of modern Ukrainian post-genocidal society. So far, part of Ukrainian society has denied the Holodomor. Treating this profound trauma is a top priority, especially for the Ukrainian media - and the first step in this direction is to understand the truth, the history - as it was. The task of the Ukrainian media is to make sure that both the present authorities and the public realize that by denying the problem, we lose the chance to solve it.