Антиукраїнська політика Російської імперії в галузі освіти (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота складається з 70 сторінок, містить 23 джерела, 47 монографій та статей. Об’єктом дослідження є реалізація російським самодержавством політики щодо української освіти та повне підпорядкування освітніх процесів та їх подальший контроль. Предметом дослідження є антиукраїнська освітня політика Російської імперії у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. Мета роботи полягає в аналізі антиукраїнської освітньої політики російського царизму у Наддніпрянщині в кінці XIX ̶ на початку XX ст., визначенні змісту та наслідків обмежувальних заходів щодо розвитку української культури та держави, об’єктивному й всебічному дослідженні законодавчої політики в освітньому питанні. Новизна результатів роботи полягає у постановці та комплексному дослідженні науково й політично важливої, актуальної та недостатньо вивченої проблеми – політики російського царизму стосовно освітніх процесів в Україні в кінці ХІХ ̶ початку ХХ ст. Обґрунтовується, що політика імперії була спрямована на подальше посилення колонізаторських порядків шляхом повного контролю освітніх процесів на підпорядкованих територіях, поневолення й асиміляцію народу, обмеженні культурних здобутків. Висновки. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. у Наддніпрянській Україні характеризується активним реформуванням системи освіти. Одним із важливих напрямків діяльності Російської імперії було як раз викорінення української мови зі сфери освіти, саме законодавча політика реалізовувала ці плани. Починаючи з початкової школи і закінчуючи русифікацією та переслідуваннями вчителів, влада намагалась приєднати, таким чином, українські території, проте зазнала невдачі. Найважче у цей період довелося викладачам, які змушені були пропагувати офіційну імперську ідеологію. Більшого гноблення та репресій зазнала Наддніпряншина, на території якої українська освіта мусила долати значні перешкоди задля збереження своїх мовних та культурних цінностей. Економічний тиск, адміністративний контроль, жорстока цензура, обмежувальне законодавство, переслідування освітян – це ще не повний список методів впливу та контролю. Тих хто противився заборонам звинувачували в антиімперських настроях та поширенні українофільських ідей, що могло призвести до порушення цілісності та непорушності Російської імперії. Освіта в першу чергу була зброєю в руках Російської імперії, а не засобом розвитку держави, тому усіма можливими способами імперська влада намагалась усебічно підпорядкувати собі українські території. Варто зазначити, що становлення початкової народної школи кінця ХІХ – початку ХХ століття в системі освіти України відбувалося в умовах жорстокого протистояння як політичного так і культурного, з однієї сторони агресивна політика Російської імперії, з іншої українська еліта Друга половина ХІХ ст., особливо реформи 60-80-х рр. стають переломними для суспільства. Це була нова хвиля національно-визвольного руху ̶ переходу від культурно-освітньої до політичної боротьби. Рух за освітні ідеї набув загального характеру, інтелігенція, громадські організації, політичні об'єднання, прогресивне студентство – усі боролися за українську освіту. Незважаючи на постійні циркуляри, закони, розпорядження суспільство боролося за свої національні права. Отже, можна зробити висновки, що плани Російської імперії не були реалізовані повністю. Кожен раз політика російської імперії направлена на обмеження прав українського суспільства і кожен раз народ виборює своє право на свободу слова, думки, свободу української школи.

EN : The qualifying work consists of 70 pages, contains 23 sources, monographs and articles, without appendixes. The object of this work is the implementation of the Russian autocracy policy on Ukrainian education and the complete subordination of educational processes and their subsequent control. The subject of this work is the anti-Ukrainian educational policy of the Russian Empire in the second half of the nineteenth – early twentieth centuries. The aim of the paper is to analyze the anti-Ukrainian educational policy of Russian tsarism in the Dnieper region at the end of XIX ̶ at the beginning of XX century, determination of the content and consequences of restrictive measures for the development of Ukrainian culture and the state, an objective and comprehensive study of the legislative policy in the field of education. The novelty of the results of the work lies in the formulation and comprehensive study of a scientifically and politically important, relevant and insufficiently studied problem - the policy of the Russian tsarist concerning educational processes in Ukraine at the end of the 19th and beginning of the 20th centuries. Empire policy was aimed at further strengthening the colonial order through complete control of educational processes in subordinate territories, enslavement and assimilation of the people, limitation of cultural achievements. The results of the works how that. The second half of the nineteenth - early twentieth centuries.in Dnieper Ukraine is characterized by active reform of the education system. One of the important activities of the Russian Empire was the eradication of the Ukrainian language from the sphere of education, namely, the legislative policy implemented these plans. Starting from elementary school and ending with Russification and persecution of teachers, the authorities tried to annex Ukrainian territories in this way, but failed. Most difficult during this period were teachers who were forced to promote official imperial ideology. Greater oppression and repression was experienced by the Dnieper region, on the territory of which Ukrainian education had to overcome significant obstacles to preserve its linguistic and cultural values. Economic pressure, administrative control, cruel censorship, restrictive legislation, persecution of educators are not yet a complete list of methods of influence and control. Those who opposed the bans were accused of anti-imperialism and the spread of Ukrainophile ideas, which could have violated the integrity and inviolability of the Russian Empire. Education was first and foremost a weapon in the hands of the Russian Empire, not a means of state development, so by all possible means the imperial power tried to subjugate the Ukrainian territories comprehensively. It is worth noting that the formation of the elementary folk school of the late XIX - early XX centuries in the education system of Ukraine was in the face of violent confrontation both political and cultural, on the one hand aggressive policy of the Russian Empire, on the other Ukrainian elite. The second half of the nineteenth century, especially the reforms of the 1960s and 1980s, became a turning point for society. It was a new wave of national liberation movement and transition from cultural and educational to political struggle. The movement for educational ideas became universal, intellectuals, public organizations, political associations, progressive students - all fought for Ukrainian education. In spite of the constant circulars, laws, the society ordered to fight for its national rights. Therefore, we can conclude that the plans of the Russian Empire have not been fully implemented. Each time the policy of the Russian Empire is aimed at restricting the rights of Ukrainian society and every time the people exercise their right to freedom of speech, thought and freedom of the Ukrainian school.