Становлення самоомцінки у дитини молодшого шкільного віку

Abstract

UA : Робота викладена на 23 сторінках друкованого тексту, містить 1 таблиця. Перелік посилань включає 15 джерел. Об'єкт дослідження: процес становлення самооцінки у дитини молодшого шкільного віку. Актуальність теми - це вплив на подальший розвиток: період молодшої шкільної вікової групи є критичним у формуванні особистості. Самооцінка в цьому віці визначає спосіб, яким дитина сприймає себе, свої здібності та місце у соціумі. Це впливає на подальший академічний успіх, ставлення до себе та інших. Академічний успіх: дитина з високою самооцінкою має більшу схильність до активної участі в навчальному процесі, вірить у свої можливості і ставить перед собою високі цілі. Це може призвести до кращих результатів навчання та досягнення успіху в школі. Самореалізація: здатність до об'єктивного оцінювання своїх сил і слабкостей допомагає дитині краще зрозуміти себе. Вони можуть краще визначати свої інтереси, цілі та потреби, що сприяє їхній самореалізації та здоровому розвитку особистості. Соціальна взаємодія: дитина з позитивною самооцінкою зазвичай легше встановлює контакти з однолітками, розвиває навички спілкування та сприймається іншими як більш приваблива та впевнена особистість. Стійкість до стресу: діти з високою самооцінкою зазвичай краще впораються з труднощами та стресовими ситуаціями. Вони мають більшу внутрішню стійкість і здатність до адаптації до негативних життєвих обставин. Мотивація до досягнень: позитивна самооцінка стимулює дитину до активної діяльності та досягнень. Вони ставлять перед собою виклики та стрімко розвиваються, оскільки вірять у свої можливості та впевнені у своєму успіху. Отже, дослідження становлення самооцінки у дитини молодшого шкільного віку є важливим для розуміння їхнього розвитку та для впровадження практичних заходів для підтримки їхнього психологічного та соціального благополуччя.

EN : The work is presented on 23 pages of printed text, contains 1 table. The list of references includes 15 sources. The object of the study: the process of forming self-esteem in a child of primary school age. The relevance of the topic is the influence on further development: the period of the junior school age group is critical in the formation of personality. Self-esteem at this age determines the way a child perceives himself, his abilities and his place in society. This affects further academic success, attitudes towards oneself and others. Academic success: a child with high self-esteem is more inclined to actively participate in the educational process, believes in his abilities and sets high goals for himself. This can lead to better learning outcomes and success in school. Self-realization: the ability to objectively assess one's strengths and weaknesses helps the child better understand himself. They can better define their interests, goals and needs, which contributes to their self-realization and healthy personality development. Social interaction: a child with positive self-esteem usually makes contact with peers more easily, develops communication skills and is perceived by others as a more attractive and confident person. Resilience to stress: Children with high self-esteem usually cope better with difficulties and stressful situations. They have greater internal stability and the ability to adapt to negative life circumstances. Motivation to achieve: positive self-esteem stimulates the child to active activities and achievements. They challenge themselves and develop rapidly because they believe in their capabilities and are confident in their success. Therefore, the study of the formation of self-esteem in children of primary school age is important for understanding their development and for implementing practical measures to support their psychological and social well-being.