Музейний фонд УРСР у контексті німецько-радянської війни 1941-1945 рр. та її наслідків

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 71 сторінки друкованого тексту. Містить 9 позицій джерел, 61 позицій літератури та 5 додатків. Об’єктом дослідження музейний фонд УРСР під час Другої світової війни та проблеми реституції переміщених цінностей. Предметом дослідження є доля історико-культурних цінностей та етнокультурної спадщини українських музеїв в роки Другої світової війни. Мета роботи полягає у всебічному та комплексному вивченні масштабів втрат музейних фондів та проблем міжнародно-правових відносин в питаннях реституції культурної спадщини. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що було доповнено та розширено відомі дані щодо політики нацистів у сфері культури УРСР. Набуто подальшого розвитку в системі міждержавних відносин Україна-Німеччина в контексті реституції культурних цінностей. В ході дослідження з’ясовано, що втрата культурних надбань одна з важливих проблем, що лишила по собі війна. Постановка питання реституції культурних цінностей на державному рівні, створення міжнародних установ з цього питання дають надію на поновлення національного надбання. Детальне вивчення історії переміщень музейних фондів є важливим завданням для сучасної історичної науки. Сьогодні для дослідників є можливість працювати із засекреченими документами радянського часу. Це дозволяє відтворити об’єктивну картину пограбування національної спадщини, прослідкувати шляхи переміщень культурних цінностей, їх сучасне місцезнаходження. За своїм масштабом ці втрати не мали аналогів в історії України. Ця трагічна сторінка в історії війни й досі не подолана, і так чи інакше впливає на різні сфери культури та культурного співробітництва народів, на міждержавні стосунки. З початком нападу Німеччини на СРСР на фронті гостро постало питання про долю музейних, архівних та бібліотечних зібрань на території країни, які опинилися під загрозою. Організація вивезення із прифронтових районів історичних та культурних цінностей здійснювалася у межах заходів по евакуації населення та майна промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, установ і організацій на засадах жорсткої централізації. Нами встановлено, що радянська влада першочергово рятувала «ідеологічно цінні» експонати. У разі якщо порятунок всіх музейних цінностей був унеможливлений, їх залишали або свідомо нищили. Нацисти на окупованих територіях приступили до безповоротного нищення доказів культурної тотожності. Реалізація таких планів могла призвести до скалічення історичної свідомості. Під час Другої світової війни знищення українських культурних і документальних цінностей здійснювалося не лише в ході бойових дій, а і цілеспрямовано – на підставі спеціально розробленої нацистськими ідеологами концепції. Її засновник – Альфред Розенберг вважав, що достатньо знищити пам'ятки культури народу, щоб уже в другому поколінні він припинив існувати як нація. Нацистські окупанти свідомо знищували, вивозили і спотворювали все найцінніше та найважливіше з духовної та матеріальної спадщини, насамперед те, що становило основу національного духу народу – його віковічного патріотичного прагнення до розвитку своєї культури, мови, самобутності, державності. Таким чином, лихоліття війни залишилося чорною плямою на культурі України. У цей час було винищено безліч музейних фондів. Багато евакуйованих з УРСР історико-культурних цінностей, що залишилися переважно в російських сховищах і музеях та пограбованих нацистами не повернені й до сьогодні. Це питання вкрай складно і повільно вирішується на найвищому міждержавному рівні.

EN : The master's qualification paper consists of 71 pages of printed text. It contains 9 positions of sources, 61 positions of literature and 5 attachments. The object museum fund of the USSR during the Second World War and problem of restitution of displaced values. The subject of the research is the fate of historical and cultural values and the ethno-cultural heritage of Ukrainian museums during the Second World War. The purpose of the work is comprehensive and complex study of the scale loss of museum funds and their consequences for the cultural sphere of life. The scientific novelty of the results is that the well-known data of the Nazi policy in the USSR culture was supplemented and expanded. The further development in the system of ideological institutions of the invaders has been acquired. During the research, it found that loss of cultural wealth was one of the important problems that the war had left. Cultural values are the heritage of the whole people and the nation. They include the memory of the great events, people, the history of many generations. The issue of the restitution of cultural property at the state level is to create international institutions which give the hope for renewal of the national heritage. A detailed study of the history of the museum movement funds is an important task for modern historical science. Today, researchers have the opportunity to work with classified documents of the Soviet era. This allows us to reproduce the objective picture of the robbery of the national heritage, to trace the paths of the movement of cultural values, their current location. By their scale, these losses had no analogues in the history of Ukraine. That was not only a loss due to hostilities, it was an ideological policy that was aimed at barbaric looting and complete destruction of cultural identity. This tragic page in the history of the war is still not overcome, and in one way or another it affects on different spheres of culture and cultural cooperation of nation, and interstate relations. With the beginning of Germany's attack on the USSR, there was the question of the fate of museum, archival and library gatherings on the territory of the country that was endangered. In condition of the war, the issue of protection and preservation of cultural property acquired a particularly political color. The organization of export from the front-line districts of historical and cultural values was carried out within the framework of measures on evacuation of the population and property of industrial enterprises, collective farms, state farms, establishments and organizations on the principles of strict centralization. We have found that the Soviet government at first rescued "ideologically valuable" exhibits. If the salvation of all museum valuables was impossible, they were left or deliberately destroyed. The Nazis in the occupied territories have begun the irreversible destruction of evidence of cultural identity. The implementation of such plans could lead to a shred of historical consciousness. During the Second World War, the destruction of Ukrainian cultural and documentary values was carried out not only during hostilities, but also deliberately - on the basis of the concept specifically developed by Nazi ideologists. Its founder, Alfred Rosenberg, believed that it was enough to destroy the monuments of the people culture, so that in the second generation he ceased to exist as a nation. During the war Nazi occupiers pursued a targeted policy of anti-Ukrainian cultural genocide. They deliberately destroyed, exported and distorted all the most valuable and most important spiritual and material heritage, first of all, all that formed the basis of the national spirit of the people - its eternal patriotic desire for the development of its culture, language, identity, and statehood. In that way, the hardship of the war remains a black spot in the culture of Ukraine. At that time, museums, archives, libraries and others were destroyed. Many of the USSR evacuee historical and cultural values, which remained mostly in Russian repositories and museums and robbed by the Nazis, have not been reverted to these days. This question is extremely difficult and slowly solved at the highest interstate level.