Управлінська освіта як фактор формування управлінської культури та нової інноваційної парадигми: теоретико-методологічний контекст

Abstract

UA : Актуальність теми дослідження в тому, що управлінська освіта як складний соціальний феномен сучасності, є складовою частиною формування управлінської культури керівника. Управлінська освіта трактується з різних сторін, що свідчить, що управлінська освіта є міждисциплінарною матрицею багатьох соціогуманітарних та поведінкових наук. Постановка проблеми - управлінська освіта допомагає формуванню персональних якостей керівника, що в цілому сприяє формуванню концепції персонального менеджменту. Саме на постіндустріальній стадії відбувається становлення і розвиток управлінської освіти, що базується на знаннях, інтелекті, професіоналізмі. Аналіз останніх досліджень і публікацій – для аналізу ми виділяємо публікації В.Беха, Ю.Бех, В.Воронкової, О.Кивлюк, В.Нікітенко, М.Максименюк, Р.Олексенка, О.Пунченка, О.Сосніна, що дозволяють нам проникнути в сутність управлінської культури як основи управлінської освіти. Виділення недосліджених частин загальної проблеми – управлінська культура як складне соціальне явище залишається досить мало проаналізованою, від її рівня та високої якості залежать всі перетворення в нашій країні. Постановка завдання – аналіз методологічних засад управлінської освіти в контексті філософії освіти. Методи – загальнонаукові та методи конструктивної методології, що застосовуються до управлінських наук. В економічній, соціологічній, соціально-філософській літературі останніх років отримала розповсюдження концепція «суспільства, що навчається». Виклад основного матеріалу. В основі дослідження – концептуалізація методологічних засад, що дозволяють проникнути у таке складне явище, як управлінські науки, що оновлюються в епоху інформаційного суспільства, розробка напрямів удосконалення викладання управлінських наук в умовах переходу до нового технологічного укладу. Наукова новизна дослідження – в застосуванні конструктивної методології, яка свідчить про те, що управлінські науки – це науки праксеологічної спрямованості. Доведено, що найважливіші атрибути управлінської культури, направленої на аналіз складної саморегульованої системи, - це самоорганізація та рефлексивність. Саме ці атрибути сприяють формуванню інноваційної управлінської парадигми. Це якісно прискорює процес розвитку і трансформації соціуму за рахунок включення в нього інтенціональних, так і непередбачуваних наслідків. Все це прискорює трансформаційні процеси в сучасному українському суспільстві. Висновки - філософію освіти слід розглядати як процес, результат і соціальне явище. Головна задача управлінських наук – прогностична, яка досліджує закономірності об’єктивної реальності, направленої на те, щоб нарощувати інформаційний, виробничий, організаційний потенціал. Використання даного потенціалу сприяє формуванню концепції персонального менеджменту керівника, який необхідний для вирішення проблем сучасного суспільства та підвищення динамічного розвитку держави і суспільства

EN : Relevance of the research topic is that management education as a complex social phenomenon of the present, is an integral part of the formation of managerial culture of the head. Management education is interpreted from different sides, which suggests that managerial education is an interdisciplinary matrix of many socio-humanities and behavioral sciences.Problem statement - managerial education helps to form the personal qualities of the manager, which in general contributes to the formation of the concept of personal management. It is at the post-industrial stage that the formation and development of managerial education, based on knowledge, intellect, and professionalism, takes place. The analysis of recent researches and publications - for analysis, we highlight the publications of V.Beh, Yu.Beh, V.Voronkova, O.Kivlyuk, V.Nikitenko, M.Maksmenyuk, R.Olexenko, O.Punchchenko, O.Sosnin, which allow us to penetrate into the essence of management culture as the basis of managerial education. The selection of unexplored parts of the general problem - management culture as a complex social phenomenon remains rather insufficiently analyzed, all transformations in our country depend on its level and high quality.Problem statement - analysis of the methodological principles of managerial education in the context of the philosophy of education. Methods - general science and methods of constructive methodology applied to management sciences. In the economic, sociological, socio-philosophical literature of recent years the concept of "learning society" has become widespread. Main material presenting. At the core of the study - the conceptualization of methodological principles that allow to penetrate into such a complex phenomenon as managerial science, updated in the era of the information society, the development of directions for improving teaching management science in the transition to a new technological structure.The scientific novelty of the research is the application of constructive methodology, which shows that management science is a science of praxeological orientation. It is proved that the most important attributes of managerial culture, aimed at analysis of a complex self-regulated system, are self-organization and reflexivity.They are those attributes that contribute to the formation of an innovative management paradigm. It qualitatively accelerates the process of development and transformation of society through the inclusion of intentional and unpredictable consequences in it. All these factors accelerate the transformational processes in modern Ukrainian society. Conclusions - the philosophy of education should be regarded as a process, result and social phenomenon. The main task of managerial sciences is the prognostic, which investigates the laws of objective reality, aimed at increasing the information, production and organizational potential. The use of this potential contributes to the formation of the concept of personal management of the manager, which is necessary to solve the problems of modern society and increase the dynamic development of the state and society.