Карнавальна стилістика німецького тваринного епосу (на матеріалі твору «Лис Рейнеке»)

Abstract

UA : Магістерська робота – 61 стор., 76 джерел. Об’єктом магістерського дослідження є карнавальний дискурс німецького тваринного епосу, а предметом – лінгвостилістичні засоби реалізації в ньому карнавальної естетики. Мета роботи: дослідити лінгвостилістичні особливос ті карнавального дискурсу німецького тваринного епосу. Теоретико-методологічні засади: ключові положення сміхової культури (М. Бахтин, Ю. Манн, М.Ю. Реутин), карнавального дискурсу (Юлия Кристева, Н.°В. Дусина, В.Г. Пожидаева) та стилістики комічного (А. В. Бондаренко, Е.°М.°Радина, О.В. Панина). Отримані результати: Проаналізований нами фактичний матеріал про Рейнеке-Лиса повністю підтверджує гіпотезу про карнавальні витоки та карнавальну природу тваринного епосу. Встановлено, що стилістика тваринного епосу сприяє реалізації комічної модальності і спрямована на створення в творі карнавальної атмосфери. У цьому процесі приймають участь мовні засоби таких рівнів, як лексичний, фразеологічний, синтаксичний та текстовий рівень. Найбагатшим рівнем в плані засобів створення карнавального ефекту є лексичний рівень. Фразеологічні засоби створення сміхового ефекту слугують для вираження іронії та сарказму. Встановлено також, що карнавальне мовлення епічної поеми про Рейнеке-Лиса характеризується комбінуванням високого стилю та просторіччя. Така комбінація сприяє створенню іронічної та сатиричної модальності.

EN : Die vorliegende Magisterarbeit bezieht sich auf die Problematik des Karnevalnatur des tierischen Epos. Die Aktualität des erforschten Themas ist durch ein hohes Interesse der modernen Linguistik zum Phänomen de r Lachkultur und des Komischen, sowie zu komplizierten Prozessen der Karnavalierung der schöngeistigen Wirklichkeit zu erklären. Das läßt sich anhand einer meist standhaften und zugleich flexiblen Gattung wie d as tierische Epos ausführen. Das tierische Epos widerspiegelt die wichtigsten linguokulturellen Vorstellungen über den Karnevaldiscourse. Die festgestellten mittelalterlichen Vorstellungen der Deutschen über die Gerechtigkeit, Anständigkeit, Freundschaft sind nicht nur aus landeskundlicher Sicht wichtig, sondern sie lassen auch die Spezifik der komischen Wahrnehmung dieser Referente begreifen. Die meisten Attribute des Karnevals, Trickster, Spiel, Umgangssprache realisieren sich in der Thematik des epischen Werkes. Der Humoreffekt, der in der Karnevalsituation entsteht, hängt von der Thematik des Witzes, sowie von der Ausrichtung der Kommunikation ab. Die letzte ist auf die Enthüllung der alogischen Widersprüche orientiert. Unter den wichtigsten Mitteln, die für den Humoreffekt dienen, ist das Wortspiel zu nennen, das auf der Polysemie gründet, sowie Metaphorik und Phraseologie gründet. Das Wortspiel kann auch durch Kontrast, Hyperbel zum Vorschein kommen, indem der Akzent auf dem unerwatetem Ausgang gemacht wird. Es sind auch andere sprachliche Elemente für die Wiedergabe von Alogismus und schwarzem Humor vorhanden.