UA : Кваліфікаційна робота складається з 51 сторінок містить 5 джерел, 52 монографії та статті. Об’єктом дослідження є військове мистецтво кочового народу, яке викристалізовувалось поволі із елементарних войовничих навичок тільки-но формуючогося з різних племен суспільства, яке мешкало в Степу, і через взаємодію з передовими цивілізаціями тогочасного світу, і поволі, через надбання навичок через свою активну військову зовнішню політику, стало в підсумку одним з найдосконаліших військовим мистецтвом того часу, з якого брали приклади і вчились багато народів світу ще кілька століть потому. Предметом дослідження є формування військового мистецтва з самого початку появи скіфів на політичній арені і до розквіту північнопричорноморської Скіфії у V ст. до н.е. Мета дипломного дослідження: висвітлення військового мистецтва скіфів, їх військове спорядження, тактику ведення воєн. Наукова новизна полягає у спеціальній спрямованості даної вузькопрофільної теми стосовно вивчення мистецтва війни даного окремо взятого народу, систематизації та різнобічному аналізові його елементів і простеження його змін з часом. У роботі здійснено спроба об’єднати, узагальнити і систематизувати відомий раніше матеріал, але до цього не досліджуваний у контексті вивчення саме формування військового мистецтва скіфів на архаїчному етапі. В ході роботи було зроблено наступні висновки: 1. Скіфи перші розділили військо на два взаємодіючих загони: один загін знаходився перед фронтом наступаючого ворога, інший - у постійній готовності нанести удар по флангу або в тил ворогові, якщо він почне відступати. Під час свого відступу в глиб країни, скіфи систематично нападали на ворога, знищували запаси харчів, переганяли в інші місця стада худоби та випалювали всю придатну до їжі рослинність, залишаючи противника без харчів, а його коней без підніжного корму. 2. Скіфи широко застосовували такі засоби ведення війни, які давні греко-римські автори називали “малою війною”. Вони влаштовували засідки, заманювали ворога, раптом нападали на нього вдень і вночі і так же швидко щезали. Дрібними неочікуваними нападами вони постійно тримали в напрузі усе вороже військо, а самі були невловимі. 3. Кожен скіфський воїн обов’язково був дуже добре озброєний і неодмінно дуже добре володів цією зброєю, що було просто необхідно для їхнього способу життя. Найсучасніша зброя тих часів, вправне володіння нею, а також жорстка військова дисципліна, врешті-решт, давали дуже добрі результати, як можна побачити з їхньої історії – не було воїнів ліпше й хоробріше за них. Їм підкорялись величезні простори Євразії. В них вчилися мистецтву війни інші народи, як сусідні з ними, їхні сучасники, так і більш пізні покоління. 4. Скіфське озброєння по праву вважалось одним з найбільш досконалих для своєї епохи. Скіфи створили комплекс зброї, який не зазнав більш-менш помітних змін і доповнень аж до винаходу вогнепальної зброї. За всю наступну історію розвитку зброї, аж до розвиненого середньовіччя, склад озброєння воїнів Євразії доповнили тільки шабля та кольчуга.
EN : The qualification work consists of 51 pages, contains 5 sources, 52 monographs and articles. The object of the study is the military art of the nomadic people, which crystallized slowly from the elementary martial skills of the newly formed society from various tribes that lived in the Steppe, and through interaction with the advanced civilizations of the world at that time, and slowly, through the acquisition of skills through its active military foreign policy, eventually became one of the most perfect military arts of that time, from which many peoples of the world took examples and learned several centuries later. The subject of the study is the formation of military art from the very beginning of the appearance of the Scythians in the political arena until the flowering of the northern Black Sea Scythia in the 5th century. B.C. The purpose of the thesis: to highlight the military art of the Scythians, their military equipment, tactics of warfare. The scientific novelty lies in the special orientation of this narrow-profile topic in relation to the study of the art of war of a given nation, the systematization and comprehensive analysis of its elements and tracing its changes over time. In the work, an attempt was made to combine, generalize and systematize previously known material, but before that it was not investigated in the context of studying the formation of the military art of the Scythians at the archaic stage. During the work, the following conclusions were made: 1. The Scythians were the first to divide the army into two interacting squads: one squad was in front of the front of the advancing enemy, the other was in constant readiness to strike at the enemy's flank or rear if he began to retreat. During their retreat into the interior of the country, the Scythians systematically attacked the enemy, destroyed food supplies, drove herds of cattle to other places and burned all edible vegetation, leaving the enemy without food and his horses without fodder. 2. The Scythians widely used such means of warfare, which ancient Greco-Roman authors called "small war." They set up ambushes, lured the enemy, suddenly attacked him day and night and disappeared just as quickly. With small, unexpected attacks, they constantly kept the entire enemy army in suspense, and they themselves were elusive. 3. Every Scythian warrior was necessarily very well armed and certainly very good at these weapons, which were simply necessary for their way of life. The most modern weapons of those times, skillful handling of them, as well as strict military discipline, in the end, gave very good results, as can be seen from their history - there were no better and braver warriors than them. Vast expanses of Eurasia were subject to them. Other peoples, their neighbors, their contemporaries, and later generations learned the art of war from them. 4. The Scythian weaponry was rightfully considered one of the most perfect for its era. The Scythians created a set of weapons that did not undergo more or less noticeable changes and additions until the invention of firearms. During the entire subsequent history of the development of weapons, up to the developed Middle Ages, the composition of the weapons of Eurasian warriors was supplemented only by a saber and chain mail.
