Лексико-синтаксичні особливості юридичних текстів в оригіналі та перекладі

Abstract

UA : Дипломна робота – 61 стор., 46 джерел. Об’єкт дослідження: німецька та українська фахова мова юриспруденції.. Мета роботи: полягає у встановленні спільних та відмінних рис німецької та української фахових мов юриспруденції на лексичному та синтаксичному рівнях.. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії перекладу, розроблені в лінгвістиці (Я.И. Рецкер, Л.К. Латишев, В.Н. Комиссаров та ін.) та методи перекладу юридичного тексту (Т.А. Клименко, О.В. Сердюк, Л. Джепко та ін.). Отримані результати: Провівши детальний аналіз передачі термінів німецької мови права на українську мову, ми прийшли до висновку, що використання трансформацій може по-різному відбиватися на тексті перекладу. Відмінність внутрішніх структур німецької та української мов зумовлює доцільність застосування різноманітних трансформацій, оскільки вони допомагають уникнути штучності сприймання тексту реципієнтом. Під час перекладу німецьких юридичних термінів українською мовою слід спиратися на знання про специфіку термінів як лексичних одиниць та орієнтуватися на тематику тексту з тим, щоб уникнути неправильного вибору варіанту перекладу, оскільки подекуди трапляються омонімічні терміни. Ми можемо побачити на прикладах, представлених у роботі, синтаксична структура речень в обох мовах піддається певним змінам через наявність пасивних конструкцій та багатоскладних речень. Проте, незважаючи на це, речення, за своєю синтаксичною структурою, залишаються доволі близькими до мови оригіналу.