UA : Актуальність дослідження полягає в тому, що право на життя, незалежно від його наукового, законодавчого розкриття, виступає засобом стимулювання законодавця на формування відповідних соціально-економічних умов для реалізації інституційних можливостей права на життя.
Тому право на життя потрібно розглядати як юридичну підставу, що визначає принципи взаємовідносин людини та держави. Багато, дослідників з цього приводу вказують, що право на життя включає в себе захист життя і сприяння йому з боку держави, що має на увазі обов’язок держави підтримувати життя людини в розумінні необхідних умов існування. Розглядаючи право на життя як сукупність елементів – право на недоторканність життя та право на вільне розпорядження ним, треба зауважити, що, воно подібно до будь-якого суб’єктивного права, наприкладі право на недоторканність життя, яке може розкриваєтися через деякі правомочності. право на життя – це природна невід’ємна від особистості й гарантована нормами внутрішнього законодавства і міжнародно-правовими актами можливість захисту недоторканності життя і свободи розпоряджатися ним.
Слід відзначити що, право на життя, на відміну від самого життя, більшою мірою пов’язано з нормативним регулюванням, у той час як життя, у розумінні сукупності біохімічних процесів, з моменту виникнення до припинення обумовлено і залежить лише від певних зовнішніх чинників, до яких не відноситься правотворчість у будь-яких формах. У свою чергу, право на життя, як і будь-яке інше суб’єктивне право, набуває свою цінність тільки в державі. Життя – поняття багатозначне і змінює свій зміст залежно від галузі застосування. Існують різні визначення, тлумачення життя, особливості яких пояснюються специфікою тих галузей знань, у рамках яких ці визначення сформульовані.
Предметом дослідження є зміст право людини на життя у рішеннях Європейського суду з прав людини та національних органах конституційної юрисдикції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері реалізації прав і свобод людини і громадянина України.
Мета дослідження полягає в комплексному дослідженні доктериальних та нормативних аспектах його змісту, структури, різноманітних підходів щодо виникнення права на життя. Також, закріплення цього права на рівні міжнародного і національного законодавства.
EN : The relevance of the research is that the right to life, regardless of its scientific, legislative disclosure, acts as a means of stimulating the legislator to form appropriate socio-economic conditions for the implementation of the institutional possibilities of the right to life.
Therefore, the right to life should be considered as a legal basis that determines the principles of human-state relations. Many researchers in this regard point out that the right to life includes the protection of life and the promotion of it by the state, which implies the duty of the state to support human life in understanding the necessary conditions of existence. Considering the right to life as a set of elements-the right to inviolability of life and the right to free disposal of it, it should be noted that it is similar to any subjective right, for example, the right to inviolability of life, which can be disclosed through certain entitlements. the right to life is a natural, inherent right of the individual and guaranteed by domestic legislation and international legal acts to protect the inviolability of life and the freedom to dispose of it.
It should be noted that the right to life, in contrast to life itself, is more related to regulatory regulation, while life, in the sense of a set of biochemical processes, from the moment of occurrence to termination, is conditioned and depends only on certain external factors, which do not include law-making in any form. In turn, the right to life, like any other subjective right, acquires its value only in the state. Life is a multi-valued concept and changes its content depending on the scope of application. There are various definitions and interpretations of life, the features of which are explained by the specifics of the branches of knowledge within which these definitions are formulated.
The subject of the research is the content of the human right to life in the decisions of the European court of human rights and national bodies of constitutional jurisdiction.
The object of the research is public relations in the sphere of realization of human and civil rights and freedoms of Ukraine.
The purpose of the research is to comprehensively study the docterial and normative aspects of its content, structure, and various approaches to the emergence of the right to life. This right is also being consolidated at the level of international and national legislation.
