UA : Статтю присвячено дослідженню розвитку міжнародної освіти доби Ренесансу та Нового часу.
Розглядаючи загальні тенденції розвитку вищої освіти того часу, автор звертає увагу на спад
інтернаціоналізації міжнародної освіти порівняно із Середньовіччям, спричинений соціально-
культурною ситуацією, особливостями міжнародної політики та розвитком національних моделей
університету. Мета статті: здійснити концептуалізацію розвитку міжнародної освіти в епоху
Відродження та Нового часу, з якого розпочинається формування сучасної парадигми освіти.
Проаналізовано, що інтернаціональна складова вищої освіти порівняно з Середніми віками зазнала
певних трансформацій. Відмічено, що у XV-XVI ст. змінювався національний склад університетських
громад, що вплинуло на розвиток університетської освіти. XVII-XVIII століття стало часом стрімкого
розвитку вищої освіти Західної Європи. Зміст навчання розширився за рахунок природничих наук, які
поступово увійшли до загальноуніверситетської культури разом з гуманітарної культурою.
Методологія – метод історичного та кроскультурного аналізу, що дозволив глибоко проникнути у
розвиток міжнародної освіти в епоху Відродження та Нового часу. Проаналізовано, що у Західній
Європі в 1810 р. виниклає «ідеальна модель» університетської освіти, яку пов'язують з
реформаторською діяльністю Гумбольдта. Виділено проблемне поле дослідження, що лежить в
основі нової моделі університету, а саме його залежність від суспільства і культури. Результат
дослідження: культура пред’являла нові вимоги до функцій університетів. Характерною ознакою
університету був його дослідницький характер, в основі якого наукова і навчальна діяльність
розглядаються як взаємодоповнюючі компоненти. Викладачі та студенти взаємоділи у процесі
університетської освіти як співдослідники. Висновок: єдиний культурний простір Європи
сформувався завдяки вищій університетській освіті. Універсальний, інтернаціональний характер
пізнання і розвитку вищої освіти зберігався як елемент європейської культури.
RU : Статья посвящена исследованию развития международного образования в эпоху Ренессанса и Нового
времени. Рассматривая общие тенденции развития высшего образования того времени, автор обращает
внимание на снижение интернационализации международного образования в сравнении со Средними веками,
вызванный социально-культурной ситуацией, особенностями международной политики и развитием
национальных моделей университета. Цель статьи: осуществить концептуализацию развития международного
образования в эпоху Возрождения и Нового времени, с которого начинается формирование современной
парадигмы образования. Раскрыто, что интернациональная составляющая высшего образования в сравнении со
Средними веками претерпела определенные преобразования. Проанализировано, что в ХУ-ХУ111 ст.
изменялся национальный состав университетских общин, которые повлияли на развитие университетского
образования. ХУ11-ХУ111 столетие было временем бурного развития высшего образования в Западной Европе.
Содержание обучения расширялось за счет естетственных наук, которые постепенно стали частью
общеуниверситетской культуры вместе с гуманитарной культурой. Методология – метод исторического и
кросскультурного анализа, которые позволили глубоко проникнуть в развитие международного образования в
эпоху Возрождения и Нового времени. Проанализировано, что в Западной Европе в 1810 г. возникла
«идеальная модель» унитверситетского образования, которое связывают с реформаторской деятельностью
Гумбольдта. Выделено проблемное поле, которое лежало в основе новой модели университета, а именно его
зависимость от общества и культуры. Результат исследования: культура стала предъявлять новые требования
к функциям университетов. Характерной чертой университетов был его исследовательский характер, в основе
которого научная и учебная деятельность рассматривались как взаимодополняющие компоненты.
Преподаватели и студенты взаимодействовали в процессе университетского образования как соисследователи.
Вывод: единое культурное пространство Европы сформировалось благодаря высшему университетскому
образованию. Универсальный, интернациональный характер познания и развития высшего образования
сохранился как элемент европейской культуры.
EN : The article is devoted to the study of the development of international education in the era of Renaissance and New
Age. Considering the general trends in the development of higher education at that time, the author draws attention to
the decline of internationalization of international education in comparison with the Middle Ages, caused by the sociocultural
situation, the peculiarities of international politics and the development of national models of the university.
The goal: make konceptualìzacìû development of international education in the era of the Renaissance and the new
time, which begins shaping the modern paradigm of education. Analyzed that the international component of higher
education compared to the Middle ages has undergone certain transformations. Noted that in the XV-XVI century.
changed the national composition of the University communities that influenced the development of university
education. XVII-XVIII century was a time of rapid development of higher education in Western Europe. Learning
content has expanded due to the natural sciences, which gradually entered the University of culture, together with the
humanitarian culture Learning content has expanded due to the natural sciences, which gradually entered the University
of culture, together with the humanitarian culture. The methodology is a method of historical and kroskulturnogo
analysis, which allowed to deeply penetrate into the development of international education in Renaissance and modern
times. Analyzed that in Western Europe in 1810 r. viniklaê "ideal model of university education, which is associated
with the" constitutional activities of Humboldt. Highlighted the problematic field of research lies at the heart of the new
model of the University, namely, its dependency on society and culture. The result of study: culture require new
requirements to universities. A characteristic feature of the University was his research in nature based on the research
and educational activities are considered as complementary components. Teachers and students vzaêmodìli in the
process of university education as spìvdoslìdniki. Conclusion: the only cultural space of Europe was formed due to
higher university education. Universal, international nature of knowledge and the development of higher education was
maintained as an element of European culture.
