Номінативна і комунікативна організація складнопідрядного речення у художньому дискурсі (на матеріалі Г. Грасса)

Abstract

UA : Загальна кількість сторінок 47, кількість використаних джерел 45. Об’єктом дослідження є складнопідрядні речення у художньому дискурсі, які були відібрані з твору «Траєкторія краба» Гюнтера Грасса, а предметом дослідження є номінативна та комунікативна організація складнопідрядних речень. Мета роботи полягає у виявленні особливостей формально- граматичного, семантико-синтаксичного та комунікативного устрою складнопідрядних речень на матеріалі вказаного твору Г. Грасса. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії складнопідрядних речень (опираючись на дослідження таких вчених, як Приходько А.М., Гулига Е.В, Адмони В.Г.). Отримані результати: Сучасний письменник Г. Грасс використовує різні синтаксичні конструкції, кожна з яких виконує певну стилістичну функцію у дискурсі, надаючи при цьому тексту виразності та неповторності. Серед різних типів складнопідрядних речень немає таких, які б були характерними для його авторського дискурсу та тому перспективним вважаю подальше дослідження складнопідрядних речень та визначення їх домінантних типів в інших творах цього автора. Найбільш поширеними складнопідрядними конструкціями речень є винесення підрядних речень у постпозицію до головного та інтерпозицію, що особливо характерно для додаткових, означальних, наслідкових та темпоральних речень.

DE : Das vorgestellte Papier bietet Einblicke in die Natur des Literaturdiskurses und seine nominative und kommunikative Organisation der komplexen Sätze zum Material von Günther Grass. Der Gegenstand der Forschung sind komplexe Sätze im künstlerischen Diskurs, die aus dem Werk "Im Krebsgang" von G. Grass ausgewählt wurden. Das Hauptziel der Arbeit ist, die Merkmale der formal-grammatikalischen, semantisch-syntaktischen und kommunikativen Struktur komplexer Sätze auf dem Material dieser Arbeit von G. Grass zu identifizieren. Die Ergebnisse: der moderne Schriftsteller G. Grass verwendet verschiedene syntaktische Konstruktionen, von denen jede im Diskurs eine bestimmte stilistische Funktion übernimmt und dem Text Ausdruckskraft und Einzigartigkeit verleiht. Unter den verschiedenen Arten komplexer Sätze gibt es keine, die für den Diskurs seines Autors charakteristisch wären, und daher denke ich über eine weitere Untersuchung komplexer Sätze und die Definition ihrer dominanten Typen in anderen Werken dieses Autors nach. Die gebräuchlichsten Konstruktionen komplexer Sätze sind die Sätze in der Postposition und Interposition zum Hauptsatz, was charakteristischerweise für die Objekt-, Attributiv-, Adverbial von Ursache- und Temporalsätzen ist.