Дискурс вестиментарної моди: лінгвосеміотичне моделювання культурних цінностей

Abstract

UA : Об’єкт дослідження: дискурс вестиментарної моди. Мета роботи: здійснити лінгвосеміотичне моделювання дискурсу вестиментарної моди з метою виявлення культурно-ціннісних орієнтирів. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії дискурсу (В. Дем’янков, В. Карасик, Н. Арутюнова, М. Макаров, З. Харріс, Е. Шейгал, Т. Дейк), лінгвокультурології (С. Воркачов, В. Телія, І. Голубовська, П. Гуревич) та лінгвосеміотики (А. Греймас, Ж. Куріте, Ч. Морріс, Г. Кнабе, Е. Шейгал). Отримані результати: лінгвосеміотична модель дискурсу вестиментарної моди франкомовного суспільства базується та включає в себе наступні виокремлені культурно-ціннісні категорії: креативність (талановитість, обдарованість майстрів кравецької справи), елітарність (висока мода – окремий вид мистецтва, витвори якого представляють культурну і матеріальну цінність), іконічність (зразковість неповторного стилю кутюр’є), новаторство (прояв креативного потенціалу майстра у створенні нових виробів, оновлених, переосмислених), стиль (знаковий, унікальний підпис творця, закладений в основу креативної концепції модної марки). Вербальними трансляторами даних культурно-ціннісних орієнтирів виступають наступні мовні засоби: стилістичні прийоми (метафора, епітети, метонімія, риторичні фігури) та лексеми, в семах яких закладена культурнозначуща складова.

FR : Le sujet de notre recherche est « Discours de la mode vestimentaire : modélisation linguosémantique des valeurs culturelles ». L’objet d’étude est le discours de la mode vestimentaire. L’objectif est de réaliser une modélisation linguistique du discours de la mode vestimentaire afin d'identifier des orientations culturelles et de valeurs. Le modèle linguosémiotique du discours de la mode vestimentaire de la société francophone repose sur les catégories et valeurs culturelles suivantes : créativité (talent des maîtres tailleurs), élitisme (haute couture c’est un art à part, dont les œuvres représentent valeur culturelle et matérielle), iconicité (style unique du couturier), innovation (manifestation du potentiel créatif du maître, qui peut créer de nouveaux produits, repenser les canons artistiques existants), style (signature emblématique et unique du créateur, qui est à la base du concept créatif de la marque de mode). Les moyens linguistiques suivants sont des traducteurs verbaux de ces repères culturels et de valeurs : dispositifs stylistiques (métaphore, épithètes, métonymie, figures rhétoriques) et lexèmes, dont les sèmes ont une composante culturellement significative.