Особливості психологічної роботи як ключового елемента реінтеграційних заходів із звільненими з полону

Abstract

UA : Робота викладена на 82 сторінках, друкованого тексту, 2 рисунки, 3 таблиці, 3 додатка. Перелік посилань включає 30 джерел. Об’єкт дослідження: психологічне відновлення військових, які повернулися з полону під час повномасштабної війни. Сьогоднішня реальність, у якій опинилася Україна, ставить перед суспільством виклики, що не мають аналогів у сучасній історії Європи. Тема реабілітації військовослужбовців нині є не просто актуальною, а болючою, гострою та критично важливою для виживання нації. В умовах повномасштабної війни величезна кількість українських захисників та захисниць пройшла через справжнє пекло бойових дій, яке назавжди змінило їхню свідомість. Однак найтяжчим випробуванням для багатьох став не сам бій, а досвід ворожого полону – досвід абсолютної беззахисності та тиску. Повернення цих людей додому – це набагато складніший і глибший процес, ніж просто медичне лікування чи класична терапія посттравматичного стресового розладу (ПТСР), як це прийнято вважати у традиційній психології. Ми стикаємося з ситуацією, коли стандартні протоколи, розроблені для мирного часу або локальних конфліктів, виявляються безсилими перед масштабом трагедії, яку переживає український воїн. Для багатьох захисників, і особливо це стосується бійців легендарного Маріупольського гарнізону, довгоочікуваний обмін із полону, на жаль, не стає щасливим фіналом їхніх страждань. Натомість вони стикаються з феноменом, який можна охарактеризувати як «накопичувальна» або комплексна травма втрати. Це страшне поєднання факторів, яке руйнує особистість зсередини: людина щойно вирвалася з фізичної ізоляції катівень, але, опинившись на свободі, усвідомлює, що повертатися їй нікуди. Ця проблема набуває катастрофічних масштабів для тих, чий дім був зруйнований вщент, а рідні загинули або залишилися на окупованих територіях без можливості виїзду. У такий момент звільнений з полону воїн розуміє, що втрачено весь його звичний життєвий світ. Фізично він вільний, але психологічно опиняється в вакуумі. Замість омріяного затишку та родинного тепла, на нього чекає порожнеча, руїни та самотність. Наукова новизна роботи полягає в тому, що ми виходимо за межі стандартного розгляду ПТСР. Ми систематизуємо знання про специфіку життя саме після полону, розкриваючи глибину наслідків цього досвіду в поєднанні з фактором втрати дому. Робота акцентує увагу на феномені «самотнього ветерана», для якого війна стає зоною комфорту.EN : The work is presented on 82 pages, printed text, 2 figures, 3 tables, 3 appendices. The list of references includes 30 sources. The object of the study: psychological recovery of military personnel who returned from captivity during a full-scale war. Today's reality, in which Ukraine finds itself, poses challenges to society that have no analogues in the modern history of Europe. The topic of rehabilitation of military personnel is now not just relevant, but painful, acute and critically important for the survival of the nation. In the conditions of a full-scale war, a huge number of Ukrainian defenders went through a real hell of fighting, which forever changed their consciousness. However, the most difficult test for many was not the battle itself, but the experience of enemy captivity - the experience of absolute defenselessness and pressure. The return of these people home is a much more complex and profound process than just medical treatment or classic therapy for post-traumatic stress disorder (PTSD), as is commonly believed in traditional psychology. We are faced with a situation where standard protocols developed for peacetime or local conflicts are powerless in the face of the scale of the tragedy experienced by a Ukrainian soldier. For many defenders, and this especially applies to the fighters of the legendary Mariupol garrison, the long-awaited exchange from captivity, unfortunately, does not become a happy ending to their suffering. Instead, they are faced with a phenomenon that can be described as “accumulated” or complex trauma of loss. This is a terrible combination of factors that destroys a person from the inside: a person has just escaped from the physical isolation of captivity, but, finding himself in freedom, realizes that he has nowhere to return. This problem takes on catastrophic proportions for those whose homes have been completely destroyed, and whose relatives have died or remained in the occupied territories without the possibility of leaving. At such a moment, a soldier released from captivity understands that his entire familiar world has been lost. Physically, he is free, but psychologically he finds himself in a vacuum. Instead of the dreamed-of comfort and family warmth, emptiness, ruins, and loneliness await him. The scientific novelty of the work lies in the fact that we go beyond the standard consideration of PTSD. We systematize knowledge about the specifics of life after captivity, revealing the depth of the consequences of this experience in combination with the factor of losing his home. The work focuses on the phenomenon of the “lonely veteran,” for whom war becomes a comfort zone.