Концептуалізація поняття «Глобальний Південь» у сучасній теорії міжнародних відносин

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 86 сторінок друкованого тексту, містить 33 джерела, 28 позицій наукової літератури. Категорії та поняття: Глобальний Південь, Третій Світ, Міжнародні відносини (МВ), постколоніальні студії, теорія залежності, світова система, дискурс, суб'єктність, багатополярність, БРІКС (BRICS), колективна ідентичність, Північ-Південь. Об’єкт дослідження - міжнародно-політичний дискурс в сучасній теорії міжнародних відносин. Предмет дослідження - генеза, трансформація, категоріальний статус і функціональне навантаження поняття «Глобальний Південь» в сучасній теорії міжнародних відносин. Мета дослідження: Комплексний теоретико-методологічний аналіз генези, трансформації та сучасних інтерпретацій концепту «Глобальний Південь» з метою визначення його ролі як інструменту колективної суб’єктності у формуванні нового світового порядку. Наукова новизна роботи: Полягає у системному синтезі постколоніальних, критичних та залежнісних підходів у дослідженні функціонального навантаження концепту «Глобальний Південь» у міжнародних відносинах. Вперше здійснено комплексний аналіз внутрішньої диференціації акторів Глобального Півдня (зокрема, у форматі BRICS/BRICS+), а також критично осмислено релевантність концепту в умовах сучасних міжнародно-політичних криз і трансформації глобального порядку. Висновки: 1. Поняття «Глобальний Південь» суттєво відрізняється від терміна «Третій Світ», який мав геополітичний та ідеологічний зміст доби Холодної війни. У сучасному дискурсі «Глобальний Південь» постає як постколоніальна та дискурсивна категорія, що об’єднує держави не за географічним принципом, а за спільним досвідом структурної нерівності, економічної залежності та периферійної позиції в глобальній системі. 2. Найбільш релевантне теоретичне пояснення концепту надають теорія залежності та постколоніальні студії, які дозволяють інтерпретувати Глобальний Південь як результат історичної структурної нерівності та як інтелектуальну платформу опору євроцентричним парадигмам у теорії міжнародних відносин. 3. Концепт отримує практичну інституціональну форму через такі міждержавні платформи, як Рух неприєднання та BRICS/BRICS+. Вони виступають інструментами колективної суб’єктності, спрямованими на підтримку багатополярності, реформування глобальних інститутів і формулювання альтернативних моделей розвитку. 4. Глобальний Південь не є однорідним утворенням. Зростання економічної та політичної ваги окремих держав (зокрема Китаю та Індії) посилює внутрішню неоднорідність і створює виклики для формування єдиної колективної ідентичності, але водночас збільшує потенціал впливу Півдня на глобальні процеси. 5. Сучасні міжнародні кризи, включно з російсько-українською війною, демонструють зростання ролі країн Глобального Півдня як самостійних акторів, що прагнуть уникнути нових форм біполярності й використовують напруженість між центрами сили для реалізації власних стратегічних інтересів. 6. Подальший розвиток концепту «Глобальний Південь» залежатиме від здатності держав Півдня узгодити внутрішні суперечності та сформулювати консолідовану альтернативу сучасному ліберальному світопорядку. Від цього також залежатиме їхня роль у формуванні нової багатополярної архітектури глобальної системи.EN : The Master’s qualification thesis consists of 86 pages of printed text, includes 33 sources and 28 positions of scientific literature. Categories and concepts: Global South, Third World, International Relations (IR), postcolonial studies, dependency theory, world-system, discourse, agency, multipolarity, BRICS, collective identity, North–South. Object of the research: The international political discourse on the “Global South” and its interpretation in contemporary International Relations theory. Subject of the research: The genesis, transformation, categorical status, and functional significance of the concept of the “Global South” as a political, economic, and discursive category in contemporary international relations. Purpose of the research: To conduct a comprehensive theoretical and methodological analysis of the genesis, transformation, and contemporary interpretations of the concept of the “Global South” in order to determine its role as an instrument of collective agency in the formation of a new world order. Scientific novelty of the thesis: Lies in the systematic synthesis of postcolonial, critical, and dependency approaches in studying the functional meaning of the “Global South” concept in international relations. For the first time, a comprehensive analysis of the internal differentiation of Global South actors (particularly within BRICS/BRICS+) has been conducted, as well as a critical assessment of the relevance of the concept in the context of current internationalpolitical crises and the transformation of the global order. Conclusions: 1. The concept of the “Global South” significantly differs from the term “Third World,” which had geopolitical and ideological meaning during the Cold War. In modern discourse, the “Global South” emerges as a postcolonial and discursive category that unites states not according to geographic criteria but through a shared experience of structural inequality, economic dependency, and peripheral status within the global system. 2. The most relevant theoretical explanation of the concept is provided by dependency theory and postcolonial studies, which allow the Global South to be interpreted as a result of historical structural inequality and as an intellectual platform of resistance to Eurocentric paradigms in international relations theory. 3. The concept acquires its practical institutional form through such intergovernmental platforms as the Non-Aligned Movement and BRICS/BRICS+. They act as instruments of collective agency aimed at supporting multipolarity, reforming global institutions, and formulating alternative development models. 4. The Global South is not a homogeneous entity. The growing economic and political weight of certain states (particularly China and India) increases internal heterogeneity and creates challenges for forming a unified collective identity, yet simultaneously expands the South’s potential influence on global processes. 5. Contemporary international crises, including the Russian–Ukrainian war, demonstrate the growing role of Global South countries as independent actors striving to avoid new forms of bipolarity and using tensions between power centers to pursue their own strategic interests. 6. The further development of the “Global South” concept will depend on the ability of Southern states to reconcile internal contradictions and formulate a consolidated alternative to the contemporary liberal world order. Their role in shaping the new multipolar architecture of the global system will also depend on this.