Трансформація інформаційної політики України в умовах російсько-української війни (2014-2024 pp.)

Abstract

UA : Кваліфікаційна робота складається зі 76 сторінок, містить 57 джерел та 29 позицій наукової літератури. Ключові слова: російсько-українська війна, гібридні загрози, дезінформація, інформаційні атаки, маніпуляції, пропаганда, інформаційна політика, міжнародні комунікації. Актуальність теми дослідження зумовлюється, в першу чергу, тим що самі засади інформаційної політики є важливою складовою сучасного перебігу російсько-української війни. Необхідно розуміти що нинішні умови протистояння між Україною та росією набувають гібридного характеру, де інформаційний тиск має таке ж вирішальне значення, як і переваги на лінії бойового зіткнення. З огляду на це, вивчення динаміки змін в інформаційній політиці України впродовж усього періоду відкритої російської збройної агресії допоможе нам визначити яким саме чином відбувалась трансформація ключових методів впливу. Зокрема, які компанії, методи та інноваційні рішення були запропоновані в якості засобів контрпропаганди проти регулярного втручання рф. Також необхідно висвітлити позитивні та негативні результати названих кампаній, проаналізувати які саме трансформації були найбільш дієвими. Завдяки цьому ми зможемо виокремити ефективні шляхи боротьби з пропагандою та запропонувати можливі варіанти вдосконалення інформаційної політики України. Фактор впливу міжнародних комунікацій та постійна увага до російсько-української війни зі сторони світової спільноти також визначає актуальність обраної теми. Не слід забувати, що безпосереднє висвітлення російських злочинів авторитетними ЗМІ допомагає Україні втримувати фокус міжнародної зацікавленості та надає суттєву інформаційну підтримку. Водночас міжнародні комунікації грають не останню роль в тому, як саме бачать Україну світові лідери. Можна стверджувати, що саме завдяки всебічній взаємодії з дружніми державами трансформується не тільки сприйняття України як незалежного гравця, а й внутрішні політичні процеси – в тому числі і в інформаційній сфері. Відповідно до цього, ми маємо засвідчити, що глобальні комунікації між українською та партнерською стороною можуть провокувати різноманітні зміни в усіх ключових галузях. Тому озвучена проблематика дозволить нам повною мірою проаналізувати як трансформувалася інформаційна політика України в умовах війни та яку роль в цьому відіграють наші партнери. Об’єктом дослідження виступає державна інформаційна політика України. Предметом дослідження є трансформація інформаційної політики України та її складових в умовах російсько-української війни (2014-2024 pp.) Метою дослідження є детальне вивчення та висвітлення інформаційної політики України на сучасному її етапі. Зокрема, орієнтуючись на отриманий базис інформації та висновки буде запропоновано рекомендації із покращення механізмів реалізації державної інформаційної програми та охарактеризовано ключові її недоліки. Також окремим сегментом дипломної роботи є визначення впливу міжнародних комунікацій на трансформацію інформаційної політики України в умовах воєнного стану. Для реалізації поставленої мети доцільно виокремити наступні дослідницькі завдання: • розкрити теоретико-методологічні засади інформаційної політики та надати характеристику цьому поняттю; • визначити ключові етапи розвитку інформаційної політики в Україні та окремо дослідити зміни, які відбулися в умовах воєнного стану; • назвати ключові інструменти та механізми інформаційного впливу; • з’ясувати роль міжнародних комунікацій у трансформації інформаційної політики України; • оцінити вплив зовнішньої інформаційної підтримки на формування міжнародного іміджу України; • виявити проблемні моменти у поточному варіанті Стратегії інформаційної безпеки України; • охарактеризувати перспективи подальшої трансформації інформаційної політики України в умовах війни та у післявоєнній відбудові. Наукова новизна результатів дослідження полягає, по-перше, у всебічному та різносторонньому осмисленні інформаційної політики як механізму, що здатен впливати на формування суспільної свідомості та забезпечення національної безпеки. По-друге, новизною в цьому контексті є поглиблений акцент на вивченні інформаційної політики саме України як держави, що за декілька років перейшла від відносно мирного функціонування комунікаційної сфери до етапу, коли медіа компанії є рушійним інструментом тиску в інформаційній сфері. Водночас оригінальність дипломної роботи зумовлюється тим, що інформаційна політика України є відмінною від усіх інших держав та по своїй природі оригінальною, оскільки більше десяти років функціонує в умовах військового протистояння. По-третє, у дослідженні ми також звертаємось до фактору впливу міжнародних комунікацій – дипломатичних, медійних та культурних. З огляду на це, ми характеризуємо взаємодію з партнерами як чинник, що визначально впливає на адаптацію і модернізацію інформаційної політики України, однак недостатньо висвітлений у сучасних наукових працях. Висновки. Проведене дослідження допомогло нам виявити ключові особливості трансформації інформаційної політики України в умовах російсько-української війни (2014-2024 рр.). Насамперед ми дослідили теоретичні засади інформаційної політики як такої, зосередившись на відмінностях між поняттями «державна» та «національна» інформаційна політика. Водночас для більш комплексного та наочного викладення матеріалу, нами була запропонована класифікація за періодами розвитку інформаційної політики в Україні: перші роки незалежності (1991-2014 рр.), початок відкритої збройної агресії 2014 р. та повномасштабне вторгнення 2022 р. Натомість останні два етапи, які відбуваються в умовах російсько-українського протистояння, вирізняються посиленням безпекової складової та переорієнтацією інформаційної політики на захист національних інтересів у контексті гібридної війни. Не менш важливо, що детальне висвітлення етапів розвитку інформаційної політики допомогло нам зрозуміти, за допомогою яких інструментів та механізмів інформаційного впливу росія чинить тиск на українське суспільство. Зокрема, якщо в перші роки російсько-української війни особливого поширення набули традиційні методи, такі як маніпулятивні наративи в медіа, то наразі вони мають більш витончені форми і активно інтегруються у цифрове середовище. Серед того, що ми постійно бачимо в українському медіапросторі – це технологія «Deepfake»; масове використання соціальних мереж в якості інструменту поширення дезінформації; а також цілеспрямоване маніпулювання емоційним фоном користувачів. Особливо небезпечними це є для мешканців тимчасово окупованих територій, які перебувають у повній залежності від російського медіапростору. Не можна заперечувати і той факт, що міжнародні комунікації мають свою роль у трансформації інформаційної політики України. Глобальна мережа зв’язків та міжнародної взаємодії дозволяє нашій стороні ефективно просувати власні наративи, формувати позитивний імідж держави та протидіяти російській дезінформації. Незалежні та авторитетні медіа надають всебічну інформаційну підтримку Україні та розголос тим злочинам, які коїть російська армія в українських містах . Слід зазначити, що міжнародна складова інформаційної політики України не обмежується лише медіапідтримкою чи дипломатичними заявами. Українська дипломатія бере активну участь у глобальних інформаційних платформах, співпрацює з міжнародними організаціями та аналітичними центрами, які допомагають поширювати достовірну інформацію про перебіг російсько-української війни. Такий формат взаємодії створює достатню доказову базу для того, аби довести причетність росії до скоєних в Україні воєнних злочинів. Окремим питанням для розгляду в нашій роботі була актуальність поточного варіанту Стратегії інформаційної безпеки України. Існуючий варіант документу потребує вдосконалення, оскільки не враховує більшість загроз, які виникли в інформаційному просторі на тлі повномасштабного вторгнення. По-перше, Стратегія не передбачає ефективних механізмів захисту критичної інформаційної інфраструктури та реагування на кіберзагрози. По-друге, збільшується потреба у постійній комунікації з мешканцями ТОТ, однак документ не визначає практичних механізмів її реалізації. По-третє, необхідним є визначення дружніх до росії держав – Білорусі та Угорщини – в якості загрози національній безпеці. При написанні тієї частини роботи, яка стосується перспектив подальшої трансформації інформаційної політики України в умовах війни та у післявоєнній відбудові, ми вкотре переконались, що наша держава має достатній рівень можливостей та інструментарію для формування ефективної системи стратегічних комунікацій. Надалі ми відмітили перспективність співпраці українських ЗМІ з міжнародними авторитетними виданнями та важливість просування власного національного бренду, зокрема «Ukraine Now».EN : The qualification work consists of 76 pages, contains 57 sources and 29 monographs and articles. Keywords: Russian-Ukrainian war, hybrid threats, disinformation, information attacks, manipulation, propaganda, information policy, international communications. The relevance of the research topic is primarily determined by the fact that the foundations of information policy constitute a crucial component of the contemporary course of the Russian-Ukrainian war. It is important to understand that the current conditions of confrontation between Ukraine and Russia have acquired a hybrid character, where informational pressure is as decisive as advantages on the battlefield. In this context, examining the dynamics of changes in Ukraine’s information policy throughout the entire period of Russia’s open military aggression makes it possible to determine how exactly the transformation of key instruments of influence has unfolded. In particular, it is necessary to identify which campaigns, methods, and innovative solutions were introduced as tools of counter-propaganda against Russia’s systematic interference. It is also essential to highlight both the positive and negative outcomes of these campaigns and to analyze which transformations proved to be the most effective. This will allow us to outline efficient ways of countering propaganda and propose potential improvements to Ukraine’s information policy. The impact of international communications and the constant attention of the global community to the Russian-Ukrainian war also reinforce the relevance of the chosen topic. It should be noted that direct coverage of Russian war crimes by authoritative international media helps Ukraine maintain global attention and provides substantial informational support. At the same time, international communications play a significant role in shaping how Ukraine is perceived by world leaders. It may be argued that due to comprehensive cooperation with partner states, not only the perception of Ukraine as an independent actor transforms, but internal political processes including those in the information sphere – undergo change as well. Accordingly, global cooperation between Ukraine and its partners can provoke various shifts across key sectors. Therefore, addressing this issue enables a full-scale analysis of how Ukraine’s information policy has transformed under wartime conditions and what role international partnerships play in this process. The object of research is the state information policy of Ukraine. The subject of research is the transformation of Ukraine’s information policy and its components in the context of the Russo-Ukrainian war (2014–2024). The purpose of research is to comprehensively examine and describe Ukraine’s information policy at its current stage. Based on the obtained analytical groundwork and conclusions, recommendations for improving mechanisms of the state information programme will be proposed, and its key shortcomings identified. An additional focus of the thesis is on determining the influence of international communications on the transformation of Ukraine’s information policy under wartime conditions. To achieve this purpose, the following research tasks were identified: • to outline the theoretical and methodological foundations of information policy and provide a comprehensive definition of the concept; • to identify the key stages of the development of information policy in Ukraine and separately examine changes that occurred under martial law; • to define the main instruments and mechanisms of informational influence • to determine the role of international communications in transforming Ukraine’s information policy;

• to assess the impact of external informational support on the formation of Ukraine’s international image; • to identify problematic aspects within the current version of Ukraine’s Information Security Strategy; • to describe the prospects for further transformation of Ukraine’s information policy during the war and in the post-war reconstruction period. The scientific novelty of the research lies, first, in a comprehensive and multidimensional conceptualization of information policy as a mechanism capable of shaping public consciousness and ensuring national security. Second, the novelty consists in the in-depth focus on examining the information policy of Ukraine as a state that, within several years, transitioned from a relatively peaceful functioning of the communication sphere to a stage where media campaigns became a primary instrument of pressure within the information domain. The originality of the thesis is also defined by the fact that Ukraine’s information policy is inherently distinct from that of other states, having functioned under the conditions of military confrontation for more than a decade. Third, the study addresses the influence of international communications: diplomatic, media, and cultural. Accordingly, cooperation with partner states is characterized as a factor that decisively affects the adaptation and modernization of Ukraine’s information policy, yet remains insufficiently examined in contemporary academic literature. Conclusions. The conducted research has made it possible to identify the key features of the transformation of Ukraine’s information policy in the context of the Russian-Ukrainian war (2014-2024). First of all, we examined the theoretical foundations of information policy, focusing on the distinction between «state» and «national» information policy. For a more comprehensive analysis, we proposed a classification of the stages of information policy development in Ukraine: the early years of independence (1991-2014), the onset of open aggression in 2014, and the full-scale invasion in 2022. The latter two stages, which unfold amid Russian-Ukrainian confrontation, are marked by strengthened security dimensions and a reorientation toward protecting national interests in the context of hybrid warfare. It is equally important that a detailed examination of these stages has enabled us to understand the tools and mechanisms of informational influence used by Russia to pressure Ukrainian society. While in the early years of the conflict, traditional methods such as manipulative media narratives predominated, they have since evolved into more sophisticated forms integrated into the digital environment. Among the most common phenomena in the Ukrainian media space are deepfake technologies, large-scale use of social networks to disseminate disinformation and provoke social tensions, and deliberate manipulation of users’ emotional states. These threats are particularly severe for residents of temporarily occupied territories who remain fully dependent on the Russian media space. International communications also play a crucial role in transforming Ukraine’s information policy. The global network of partnerships enables Ukraine to effectively promote its narratives, build a positive state image, and counter Russian disinformation. Independent and authoritative media outlets provide extensive informational support for Ukraine and publicize Russian war crimes committed in Ukrainian cities. It should be emphasized that the international dimension of Ukraine’s information policy is not limited to media support or diplomatic statements. Ukrainian diplomacy actively participates in global information platforms and cooperates with international organizations and analytical centers that help disseminate verified information about the course of the Russian-Ukrainian war. This cooperation forms a substantial evidentiary basis for holding Russia accountable for war crimes committed in Ukraine. A separate issue addressed in the research concerns the relevance of the current version of Ukraine’s Information Security Strategy. The existing document requires improvement, as it does not reflect many of the threats that emerged after the full-scale invasion. First, the Strategy does not provide effective mechanisms for protecting critical information infrastructure or responding to cyber threats. Second, the need for continuous communication with residents of temporarily occupied territories has increased, yet the document lacks practical mechanisms for such interaction. Third, it is necessary to designate Russia-aligned states – Belarus and Hungary as factors posing threats to national security. In exploring the prospects for further transformation of Ukraine’s information policy during the war and in post-war reconstruction, we reaffirmed that the state possesses sufficient capacity and instruments to develop an effective system of strategic communications. We also underlined the potential of cooperation between Ukrainian media and leading international outlets, as well as the importance of promoting the national brand «Ukraine Now».