Соціальні танці як засіб адаптації до нових умов життя

Abstract

UA : Робота викладена на 59 сторінках друкованого тексту, містить 3 таблиці, 2 рисунка, 3 додатка. Перелік посилань включає 60 джерел. Об’єкт дослідження – процес соціальної адаптації особистості до нових умов життя. У сучасному суспільстві, яке постійно перебуває в умовах соціальних змін, зростає потреба в ефективних механізмах адаптації особистості до нових життєвих обставин. Війна, міграція, переїзд до іншого регіону, втрата соціального оточення або зміна професійного середовища - все це вимагає психологічної гнучкості й соціального включення. Соціальні танці, як форма невербальної комунікації та взаємодії, сприяють зниженню рівня тривожності, формуванню нових контактів і створенню безпечного середовища. Вони поєднують елементи мистецтва й спільної діяльності, що робить їх ефективним засобом соціальної адаптації. Актуальність теми зумовлена потребою пошуку доступних, креативних і дієвих методів підтримки осіб у процесі пристосування до нових умов життя. З огляду на те, що соціальні танці є відкритою та інклюзивною формою дозвілля, вони можуть стати дієвим інструментом інтеграції людей у нове соціальне середовище без потреби у спеціальній підготовці чи мовних навичках. У контексті сучасних викликів, пов’язаних із внутрішнім переселенням населення, посттравматичним стресом і соціальною ізоляцією, саме танець як форма тілесної експресії та колективної взаємодії відкриває нові горизонти для зміцнення психоемоційного стану та формування почуття приналежності до спільноти. Дослідження ролі соціальних танців як засобу адаптації є не лише теоретично значущим, а й має практичну цінність для фахівців соціальної роботи, психологів та педагогів. Наукова новизна полягає у виявленні потенціалу соціальних танців як засобу психосоціальної адаптації осіб до нових умов життя та у визначенні механізмів їх впливу на емоційний стан, комунікативну активність і відчуття соціальної підтримки.EN : The work is presented on 59 pages of printed text, contains 3 tables, 2 figures, 3 appendices. The list of references includes 60 sources. The object of the study is the process of social adaptation of the individual to new living conditions. In modern society, which is constantly undergoing social changes, there is a growing need for effective mechanisms for adapting the individual to new living circumstances. War, migration, moving to another region, loss of social environment or change of professional environment - all this requires psychological flexibility and social inclusion. Social dances, as a form of non-verbal communication and interaction, contribute to reducing the level of anxiety, forming new contacts and creating a safe environment. They combine elements of art and joint activity, which makes them an effective means of social adaptation. The relevance of the topic is due to the need to find accessible, creative and effective methods of supporting individuals in the process of adapting to new living conditions. Given that social dances are an open and inclusive form of leisure, they can become an effective tool for integrating people into a new social environment without the need for special training or language skills. In the context of modern challenges associated with internal population displacement, post-traumatic stress and social isolation, it is dance as a form of bodily expression and collective interaction that opens up new horizons for strengthening the psycho-emotional state and forming a sense of belonging to the community. Research into the role of social dances as a means of adaptation is not only theoretically significant, but also has practical value for social work specialists, psychologists and teachers. The scientific novelty lies in identifying the potential of social dances as a means of psychosocial adaptation of individuals to new living conditions and in determining the mechanisms of their influence on the emotional state, communicative activity and sense of social support.