Супервізія в соціальній роботі, як фактор розвитку компетентностей соціального працівника

Abstract

UA : Мета дослідження: обґрунтування процесу супервізії як чинника розвитку компетентності соціального працівника. Об’єкт дослідження: феномен компетентності соціального працівника. Предмет дослідження: супервізія, як фактор розвитку компетентності соціального працівника. Методи дослідження: системний метод, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, моделювання, метод опитування (анкетування і інтерв’ю). Гіпотеза: впровадження супервізії у соціальній роботі з метою розвитку компетентності соціального працівника сприяє підвищенню ефективності надання соціальних послуг клієнтам, зокрема шляхом покращення професійних навичок, зменшення рівня професійного вигорання та формування комплексної системи підтримки для нових спеціалістів у сфері соціальних послуг. Висновки: В рамках даного дослідження під супервізією розуміється систематичний процес взаємодії між досвідченим соціальним працівником (супервізором) і молодим спеціалістом, спрямований на розвиток професійних компетенцій останнього в контексті роботи з молоддю, зокрема на підвищення ефективності надання соціальних послуг та запобігання професійному вигоранню. Проведене дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Отримані результати можуть бути використані для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки та розвитку соціальних працівників, а також для створення ефективних систем супервізії в інших організаціях соціальної сфери.EN : The purpose of research: to substantiate the process of supervision as a factor in the social worker competence development. Object of research: phenomenon of social worker competence. Subject of research: supervision as a factor in the social worker competence development. Research methods: systematic method, analysis, synthesis, generalization, comparison, modeling, survey method (questionnaires and interviews). Hypothesis: supervision implemented in social work to develop competence of social workers which contributes to improving the effectiveness of social services provided to the clients, particularly through enhancing professional skills, reducing the level of professional burnout, and creating a comprehensive support system for new specialists in the social services sphere. Conclusions: In the framework of this research, supervision shall mean a systematic process of interaction between an experienced social worker (supervisor) and a young specialist, aimed at developing the latter's professional competencies within the context of youth work, particularly to enhance the effectiveness of social services provided and to prevent professional burnout. This research is of both theoretical and practical importance. The findings can be used to develop recommendations for improving the system of social workers training and development, as well as for creating effective supervision systems in other social service organizations.