Засоби реалізації інтертекстуальності у романах Д. Брауна

Abstract

UA : Дипломна робота – 64 стор., 82 джерела. Об’єкт дослідження: категорія інтертекстуальності. Мета роботи: розкриття механізмів формування інтертекстуальних зв’язків у детективних творах Дена Брауна. Теоретико-методологічні засади: наукові роботи, присвячені вивченню категорії інтертекстуальності (Ю. С. Кристєва, М. М. Бахтін, Р. Барт, М. Н. Кожина, С. В. Смольников, Н. О. Фатєєва, В. В. Рижкова, Н. А. Кузьміна, Л. В. Грек, Д. Пекорарі, Ф. Шоу, І. Гофман). Отримані результати: Інтертекстуальність є властивістю художнього твору, яка полягає у поєднанні чужого і власне авторського текстів. Вона характеризується єдністю змісту і форми. Категорія інтертекстуальності реалізується через такі засоби – алюзії, цитати та ремінісценції. Вони виконують ряд важливих для процесу текстотворення функцій: апелятивну, естетичну, експресивну, емоційно-оцінну, інформативну, характерологічну, культурно-семіотичну, фатичну та прогностичну. Кожний засіб є багатофункціональним та має на меті розв’язання декількох завдань. Всі вони у комплексі виступають засобом характеристики і психологізації образів головних персонажів проаналізованих творів, використовуються з прагматичною метою, допомагаючи реалізувати задум автора – справити на читача особливий художній ефект, налаштувати його на сприйняття, запускаючи механізм передбачуваних асоціацій.