Психологічні умови розвитку комунікативної компетентності соціальних працівників

Abstract

UA : Робота викладена на 90 сторінках друкованого тексту, містить 4 рисунка, 4 таблиці. Перелік посилань включає 91 джерело. Oб’єкт дoслiджeння – комунікативна компетентність особистості. Сучасне суспільство переживає значущі трансформації у всіх сферах свого існування. Це суттєво підвищує вимоги до рівня професіоналізму особистості, особливо фахівців соціономічних професій. Суспільна практика вимагає від фахівців вирішення широкого спектру соціальних, культурологічних, психологічних, здоров'язберігаючих та інших завдань, які не можуть бути реалізовані поза міжособистісної взаємодії. Такий обмін вимагає від учасника спілкування володіння високорозвиненою комунікативною компетентністю як психологічним інструментом взаємодії. Особливої актуальності проблема комунікативної компетентності набуває в соціальних працівників – вони регулярно спілкуються з різними людьми, які можуть знаходитися в складних ситуаціях. Високорозвинені комунікативні навички допомагають їм встановлювати емпатійні та ефективні зв'язки з клієнтами, розуміючи їх потреби та надаючи належну підтримку. В роботі соціальних працівників важлива взаємодія з іншими фахівцями, такими як психологи, лікарі, юристи тощо. Комунікативна компетентність дозволяє ефективно обмінюватися інформацією, спільно працювати з іншими фахівцями (лікарями, психологами) над рішенням проблем та забезпечувати інтегрований підхід до клієнтів. Нaукoвa нoвизнa тa тeoрeтичнe знaчeння дoслiджeння пoлягaють у тoму, щo: теоретично обґрунтовано та емпірично дoслiджeнo психологічні умови розвитку комунікативної компетентності соціальних працівників; поглиблено, розширено та доповнено уявлення про психологічні умови розвитку комунікативної компетентності, асертивних стратегій поведінки, ефективної взаємодії; набули подальшого дослідження такі особистісні утворення, як міжособистісна довіра, емоційний інтелект, асертивність.EN : The work is presented on 90 pages of printed text, contains 4 figures, 4 tables. The list of references includes 91 sources. The object of research is the communicative competence of the individual. Modern society is experiencing significant transformations in all spheres of its existence. This significantly increases the requirements for the level of professionalism of the individual, especially specialists in socionomic professions. Social practice requires specialists to solve a wide range of social, cultural, psychological, health-preserving and other tasks that cannot be implemented outside of interpersonal interaction. Such an exchange requires the participant in communication to possess highly developed communicative competence as a psychological tool of interaction. The problem of communicative competence becomes particularly relevant for social workers - they regularly communicate with different people who may be in difficult situations. Highly developed communicative skills help them establish empathetic and effective relationships with clients, understanding their needs and providing appropriate support. In the work of social workers, interaction with other specialists, such as psychologists, doctors, lawyers, etc. is important. Communicative competence allows for effective exchange of information, joint work with other specialists (doctors, psychologists) on solving problems and ensuring an integrated approach to clients. The scientific novelty and theoretical significance of the study lie in the fact that: the psychological conditions for the development of communicative competence of social workers have been theoretically substantiated and empirically investigated; the understanding of the psychological conditions for the development of communicative competence, assertive behavior strategies, and effective interaction has been deepened, expanded, and supplemented; such personal formations as interpersonal trust, emotional intelligence, and assertiveness have been further studied.