Психологічні чинники становлення оптимістичності особистості

Abstract

UA : Робота викладена на 85 сторінках друкованого тексту, 3 таблиці. Перелік посилань включає 53 джерела. Об’єкт дослідження : оптимізм як соціально-психологічний феномен. Перед сучасним українським суспільством, що перебуває в стані глобальної соціально-економічної та політичної кризи, серйозним постає питання психологічного здоров’я, одним із проявів якого є такий феномен як оптимізм, що ґрунтується на поєднанні позитивного світосприйняття, життєрадісності й конструктивної активності. Оптимізм є одним із базових ресурсів, що акумулює психофізіологічні резерви людського організму і орієнтує особистість на таку мотиваційну спрямованість, яка допомагає за будь-яких складних життєвих обставин залишитися людині цілісною й гармонійною. Не дивлячись на те, що проблемі вивчення феномена оптимізму/песимізму приділяли увагу ще античні мислителі (Платон, Марк Аврелій), а в подальшому концептуалізація цього явища широко була репрезентована в філософській думці (Г. Лейбниця, А. Шопенгауера), психологічна наука, на жаль, досить тривалий час залишала поза увагою це унікальне явище. Навіть до сьогодні немає однозначного трактування понять «оптимізм/песимізм», що зумовлено найвірогідніше багатоаспектністю проявів даного феномена у реальних ситуаціях. Так, з одного боку, оптимізму приписують широкі узагальнені ознаки, які могли бути, а деякі вже стали об’єктами самостійного дослідження, наприклад, щастя, настрій, гумор, а з іншого – психологічний зміст ряду компонентів мають області перетинання з іншими феноменами, наприклад, активність, упевненість у власних силах, психологічне здоров’я. В обох випадках виникають труднощі диференціації оптимізму, визначення його специфіки і місця в цілісній структурі особистості, більше того, відкритим залишається питання про те, чи є оптимізм/песимізм протилежними одиницями одного психологічного конструкту, чи все ж таки – це два незалежних один від одного соціально-психологічні феномени. Наукова новизна полягає в тому, що соціально-психологічні особливості оптимізму фахівців педагогічної сфери є малодослідженими в контексті української наукової психологічної думки, зокрема на основі вищезазначених методик М. Шейєра, Ч. Карвера, М. Селігмана і потребує подальшого детального вивчення.EN : The work is presented on 85 pages of printed text, 3 tables. The list of references includes 53 sources. Object of research: optimism as a socio-psychological phenomenon. Modern Ukrainian society, which is in a state of global socio-economic and political crisis, faces a serious issue of psychological health, one of the manifestations of which is such a phenomenon as optimism, which is based on a combination of a positive worldview, cheerfulness and constructive activity. Optimism is one of the basic resources that accumulates the psychophysiological reserves of the human body and orients the personality towards such a motivational orientation that helps a person to remain whole and harmonious in any difficult life circumstances. Despite the fact that the problem of studying the phenomenon of optimism/pessimism was paid attention to by ancient thinkers (Plato, Marcus Aurelius), and later the conceptualization of this phenomenon was widely represented in philosophical thought (G. Leibniz, A. Schopenhauer), psychological science, unfortunately, for a long time ignored this unique phenomenon. Even today, there is no unambiguous interpretation of the concepts of "optimism/pessimism", which is most likely due to the multifaceted nature of the manifestations of this phenomenon in real situations. Thus, on the one hand, optimism is attributed to broad generalized features that could be, and some have already become, objects of independent research, for example, happiness, mood, humor, and on the other hand, the psychological content of a number of components has areas of intersection with other phenomena, for example, activity, self-confidence, psychological health. In both cases, there are difficulties in differentiating optimism, determining its specifics and place in the holistic structure of the personality, moreover, the question remains open as to whether optimism/pessimism are opposite units of one psychological construct, or are they two independent socio-psychological phenomena. The scientific novelty lies in the fact that the socio-psychological features of optimism of specialists in the pedagogical sphere are poorly studied in the context of Ukrainian scientific psychological thought, in particular on the basis of the above-mentioned methods of M. Scheuer, C. Carver, M. Seligman, and require further detailed study.