Карнавальні витоки твариного епосу "Лис Рейнеке": ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Abstract

UA : Дипломна робота – 80 стор., 59 джерел. Об’єкт дослідження: карнавальний дискурс німецького тваринного епосу. Мета роботи полягає у виявленні та аналізі лінгвостилістичних засобів реалізації карнавальної естетики у творі «Лис Рейнеке»; визначенні їх функціонально-дискурсивних характеристик. Теоретико-методологічні засади: теоретико-методологічну основу роботи становлять положення теорії карнавалу М. Бахтіна, сучасні підходи дискурс-аналізу, лінгвостилістики та лінгвокультурології. У теоретичній частині інтегровано концепції карнавальної сміхової культури, категорії комічного та архетипу трикстера. У практичній частині базою дослідження виступає текст німецького тваринного епосу «Лис Рейнеке». Отримані результати: встановлено, що карнавальний дискурс твору формується через систему лінгвостилістичних засобів, зокрема тропів, онімів, фразеологізмів, портретної лексики та специфічного мовлення персонажів. Виявлено, що образ трикстера виступає ключовим механізмом карнавалізації та забезпечує амбівалентність сміхової моделі світу. Дослідження підтверджує, що карнавальна стилістика є системоутворювальним чинником жанрової організації німецького тваринного епосу.DE : Die vorliegende Magisterarbeit bezieht sich auf die Problematik des Karnevalnatur des deutschen Schwankes. Die Aktualität des erforschten Themas ist durch ein hohes Interesse der modernen Linguistik zum Phänomen der Lachkultur und des Komischen, sowie zu komplizierten Prozessen der Karnavalierung der schöngeistigen Wirklichkeit zu erklären. Das läßt sich anhand einer meist standhaften und zugleich flexiblen Gattung wie der Schwank ausführen. Der Schwank widerspiegelt die wichtigsten linguokulturellen Vorstellungen über den Karnevaldiscourse. Die festgestellten mittelalterlichen Vorstellungen der Deutschen über die Gerechtigkeit, Anständigkeit, Freundschaft sind nicht nur aus landeskundlicher Sicht wichtig, sondern sie lassen auch die Spezifik der komischen Wahrnehmung dieser Referente begreifen. Die meisten Attribute des Karnevals, wie materiell-körperlicher Aspekt, Trickster, Spiel, Umgangssprache realisieren sich in der Schwankthematik. Der Humoreffekt, der in der Karnevalsituation entsteht, hängt von der Thematik des Witzes, sowie von der Ausrichtung der Kommunikation ab. Die letzte ist auf die Enthüllung der alogischen Widersprüche orientiert. Unter den wichtigsten Mitteln, die für den Humoreffekt dienen, ist das Wortspiel zu nennen, das auf der Polysemie gründet, sowie Metaphorik und Phraseologie gründet. Das Wortspiel kann auch durch Kontrast, Hyperbel zum Vorschein kommen, indem der Akzent auf dem unerwatetem Ausgang gemacht wird. Es sind auch andere sprachliche Elemente für die Wiedergabe von Alogismus und schwarzem Humor vorhanden.