Зовнішні чинники розвитку іредентистських тенденцій в поліетнічних державах у XX-XXI століттях

Abstract

UA : Актуальність дослідження. Розвал Радянського Союзу ознаменував собою початок нової ери для нових країн у східній Європі. Десяток нових країн, які створилися на уламках імперії, отримали не тільки застарілу економіку, але й десятки потенційно небезпечних міжнаціональних конфліктів через жорстку національну політику, яку десятками років навмисно проводив радянський режим. Результати цієї політики досі спостерігаються на Кавказі, у Центральній Азії та Європі, де колишні суб’єкти СРСР досі вирішують територіальні суперечки. Україна не стала винятком. Велика культурна диспропорція Заходу і Сходу, яка полягає не тільки у мовному, але і в культурному та етнічному аспекті, становила та становить велику проблему для проведення якісної державної політики. Проблемна ситуація полягає в тому, що, незважаючи на небувалий підйом національної української ідентичності, все ще наявні ризики повторення військових дій з боку сусідніх країн на ті території держави, які мають невирішені культурні питання. Південний схід перебуває в тимчасовій окупації вже майже рік, а Крим та Донбас живуть під російським прапором вже майже 10 років. Якщо українська влада після повернення тимчасово окупованих територій не зможе вдало та ефективно інтегрувати населення цих регіонів, то умови для повторення конфліктів залишаться актуальними. Яскравим прикладом може слугувати сучасна Угорщина, яка в нинішніх умовах активно тисне на українську владу, просуваючи іредентизм на території Закарпаття.

EN : Relevance of research. The collapse of the Soviet Union marked the beginning of a new era for the new countries in Eastern Europe. A dozen new countries that were created on the ruins of the empire received not only an outdated economy, but also dozens of potentially dangerous inter-ethnic conflicts due to the harsh national policy that the Soviet regime deliberately pursued for decades. The results of this policy can still be seen in the Caucasus, Central Asia and Europe, where former subjects of the USSR still resolve territorial disputes. Ukraine was no exception. The great cultural disparity between the West and the East, which is not only linguistic, but also cultural and ethnic, was and still is a big problem for quality state policy. The problematic situation is that, despite the unprecedented rise of national Ukrainian identity, there are still risks of repeated military actions by neighboring countries on those territories of the state that have unresolved cultural issues. The Southeast has been under temporary occupation for almost a year, and Crimea and Donbas have been living under the Russian flag for almost 10 years. If, after returning the temporarily occupied territories, the Ukrainian authorities will not be able to successfully and effectively integrate the population of these regions, the conditions for the recurrence of conflicts will remain relevant. A vivid example can be modern Hungary, which in the current conditions is actively putting pressure on the Ukrainian authorities, promoting irredentism on the territory of Transcarpathia.