UA : Об’єктом дослідження є психологічний роман “Patria” сучасного
іспанського письменника Фернандо Арамбуру.
Мета дослідження полягає у виявленні специфіки створення
темпоральної-просторової структури у художній літературі іспанської мови
крізь призму лінгвокогнівістики.
Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії
художнього хронотопу на матеріалі російської, української та англійської
літератури (О.О. Потебня, Н.А. Ніколіна, М.М. Бахтін, G.N Leech та ін.) та
методики лінгвокогнітивістики (Е.С. Кубрякова, Д.С. Лихачев, В.А. Маслова
та ін.) у дослідженнях концептів.
Отримані результати дають змогу стверджувати, що для вивчення
хронотопної структури художнього тексту з точки зору лінгвокогнітивістики,
необхідно роздивлятись художній текст на наявність лексичних одиниць і
граматичних явищ, що вербалізують концепти ЧАС та ПРОСТІР у тексті.
Було підтверджено, що при побудові темпоральних координат концепт
ЧАС у сприйнятті автора навмисно виражається через субфрейми МИНУЛЕ
та ТЕПЕРІШНЄ. Характерним тяжіння до репрезентації субфрейму
МИНУЛЕ засобами прийменниковими засобами, а граматичні засоби
вираження часу вказують на те що для вираження концепту ЧАС Ф.Арамбуру
тяжіє до дієслівних форм минулого часу.
Результати праці підтверджують, що концепт ПРОСТІР знаходить мовну
репрезентацію через субфрейми МІСЦЕ, ВІДСТАНЬ/ДИСТАНЦІЯ,
РОЗТАШУВАННЯ, ЗАЙМАЄМА ПЛОЩА та МІСТКІСТЬ.
IS : El objeto de investigación es la novela psicológica "Patria" del escritor
moderno español Fernando Aramburu.
El objetivo del estudio es identificar las particularidades de la creación de
una estructura cronotópica en la ficción de la lengua española a través del prisma
de la cognición lingüística.
Principios teóricos y metodológicos: disposiciones clave de la teoría del
cronotopo artístico sobre el material de la literatura rusa, ucraniana e inglesa
(O.O. Potebnya, N.A. Nikolina, M.M. Bakhtin, G.N. Leech, etc.) y métodos de
estudios de la cognición lingüística (E.S. Kubryakova, D.S. Likhachev,
V.A. Maslova, etc.) en el estudio de conceptos.
Los resultados obtenidos permiten afirmar que para estudiar la estructura
cronotópica de un texto artístico desde el punto de vista del linguocognitivismo, es
necesario buscar en el texto artístico la presencia de unidades léxicas y fenómenos
gramaticales verbalizando los conceptos de TIEMPO y ESPACIO en el texto.
Se constató que al construir coordenadas temporales, el concepto de
TIEMPO en la percepción del autor se expresa intencionalmente a través de los
subtramas PASADO y PRESENTE. Característica de la tendencia a representar el
subframe PAST por medios preposicionales, y los medios gramaticales de
expresión del tiempo indican que para expresar el concepto de TIEMPO
F. Aramburu tiende a las formas verbales del tiempo pasado.
Los resultados confirman que el concepto de ESPACIO encuentra
representación lingüística a través de las estructuras cognitivas LUGAR,
DISTANCIA, DISTANCIA, UBICACIÓN, SUPERFICIE OCUPADA y
CAPACIDAD.
