EN : The work is presented on 73 pages of printed text. The list of references includes 75 sources.
The presented paper is dedicated to the analysis of neo-Victorian revisions
of Victorian works in the light of digital medium.
The object of the work can be defined as the process of videogame
transcoding of fiction.
The main aim of the paper consists of analyzing the peculiarities and
functions of neo-Victorian transcoding of nonsense fairy-tale “Alice in
Wonderland” by L. Carroll, through intermedial dialogue of fictional work and its
videogame adaptation. It determined the accomplishment of such objectives as:
- studying history and semantics of term “intermediality”, specific
features of intermediality studies as a separate scientific area;
- clarify the patterns in videogames’ interaction with other art forms in
diachronical projection;
- identify distinctive traits of neo-Victorian epoch as a part of current
literary process;
- analyze the peculiarities of neo-Victorian method through videogame
medium, using the material of the study.
The theoretical basis included in the work were the key notions of
intermediality theory (A. Hansen-Löve, V. Flusser, J. Lotman) and neo-Victorian
studies (R. Gilmour, S. Carroll, O. Tupahina). The distinctive features of digital
neo-Victorian interpretations of a Victorian fictional text are discussed with the
emphasis on the specific patterns that this type of intermedial contact ensues.
The scientific novelty of the presented research lies in the proper study of
the patterns of the neo-Victorian transformation of fictional text at different levels
when creating videogame interpretations.
UA : Робота викладена на 73 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 75 джерел.
Об’єкт дослідження: процес перекодування художньої літератури засобами відеоігрового медіуму. Мета роботи: вивчення специфіки та функцій неовікторіанського перекодування вербальних концептів казки–нонсенс Л. Керрола “Alice in Wonderland”, у ході розгортання міжмистецього діалогу літературного твору та його відеоігрової адаптації. Теоретико–методологічні засади: ключові положення теорії інтермедіальності (О. Ханзен–Льове, В. Флюссер, Ю. Лотман) та неовікторіанських студій (Р. Гілмор, С. Керрол, О. В. Тупахіна). Отримані результати: серед інтермедіальних проєкцій літературних творів у ХХІ ст. виокремився новий, дигітальний вид медіа, який дозволив розширити розуміння процесу мистецького кодування, створення інтерпретації художніх текстів у інших медіа – відеоіграх. Цим видом медіа послуговується і постмодерністський феномен, неовікторіанство, який фокусується на переосмисленні вікторіанського матеріалу. Найбільш репрезентативним для вивчення наведених категорій є неовікторіанська відеогра, що переосмислює вікторіанський художній текст завдяки постмодерністському та дигітальному інструментарію. Диапазон змін варіюється від деконструкції образного рівня вихідного твору, використання інтертекстуальності для захоплення фокусу уваги реципієнта, використання елементу інтерактивності для безпосереднього занурення гравця у події сюжету, а також додання до проблематики класичного першоджерела питань, що ставляться соціокультурними нормами сьогодення.
